В’ялена річкова риба – це продукт з віковою історією. Колись люди жили своєю працею і в прямому сенсі цього слова добували прожиток в річках і озерах. У літній час будь-який вид риби псується дуже швидко, і, щоб не втратити улов з-за спеки її намагалися прочистити, помістити в розсіл. І після цього вже висушували в спеціальних місцях. Це і називається завялить рибу.
Сезонність
В’ялити або ж сушити краще всього, звичайно, влітку. У просторих приміщеннях без наявності мух або ж просто під відкритим небом. І вибирають на сушку те, що й ловиться з червня по серпень: карася, щуку, рідше окуня. Як в’ялити рибу самим?
Підходять для цієї справи особини будь-якого розміру, особливо великих намагаються обробити на шматки і розпотрошити якомога чистішим. Але тут же спіймана не годиться для такої старовинної консервації. У спеку знадобиться ємність для того, щоб промочити улов розсолом. І рецептів для такої рідини кілька. Спробуємо зробити в’ялену рибу, саме те, що зручно в похідних (туристичних) умовах.
Приготуємо все на ходу
Отже, маємо відро чи м’який мішок, який не пропускає воду.
На три кілограми улову (орієнтовно) потрібно не менше однієї пачки солі (1 кг) та чотирьох літрів чистої води
Рецепт такий:
До відома! Риба буде провітрюватися не менше тижня, тому розраховуємо все правильно, щоб не пересохла
А як взимку?
Природно, знадобиться тепле приміщення з низькою вологістю – це головна умова. В іншому все так само: робимо маринад для засолювання і вивішуємо на мотузку.
Важливо розуміти, що подсыхающее смачні ласощі буде капати своїм соком на підлогу або поруч із плитою (піччю). Тому готуємо імпровізовані піддони для збирання жиру.
Приготували, а зберігати як?
До ери холодильних камер зберегти в’ялену рибу намагалися так: ховали в під поли або погреби, згортаючи сухий і готовий до вживання продукт в тканини або природні матеріали. Хто був багатший, намагався зберігати рибу на міжсезоння в скринях. Ну а з приходом холодів проблем із зберіганням було куди менше. Складніше зберігати в’ялену рибу від тварин або комах.
Зараз аналогів, де зберігати, багато: папір, картон, гофра, тара з магазинів і багато іншого
Холодильники і балкони – це теж вихід. Отже, є кілька кілограмів на зберігання в’яленої риби. І якщо все це багатство не поміщається в холодильнику, то ось що робити:
Для кращого збереження бажано уникати целофанових пакетів. Ну і не забуваємо про вологість. Як зберегти від неї? Тут найкращий захист – це папір без фарби. Загорнути кожну рыбинку в неї.
Якщо не вміємо рибалити, то йдемо в магазин
В цьому випадку вибрати з вітрини бажано своїми руками. І потрібно звернути увагу на такі тонкощі:
- Колір риби. Так, якщо вона давно продається, то це темно-сірий відтінок. А коли риба майже першої свіжості, то вона світло-сіра. У порівнянні дуже помітно. І продавці намагаються саме стару покласти вище.
- Зачатки цвілі. На тушці може з’явитися цвіль від вогкості. І не важко здогадатися, що така риба лежить не один тиждень.
- М’якість. Нехай і в’ялена, але все-таки риба, і такий продукт стає дуже твердим (зазвичай карась або лящ) за місяці. Тому саму суху залишаємо продаватися.
- Нутрощі. Точніше на ту частину, що під ребрами. Волога або липкий слиз – ознака прострочення.
- Чорні точки. Це вже позначений комах продукт. Ризик кишкового отруєння присутній разом з ними. Без мух тут не обійшлося.
- Запахи. Наш ніс точно підкаже про терміни придатності. Те, що вже злегка віддає затхлим або гнилим, не беремо. Часто подібні аромати з-за непотрошеного продукту. І в їжу така риба згодиться, правда більшу частину (там, де ребра) є небезпечно для здоров’я.
Тонкощі
А чим відрізняється в’ялена риба від сушеної? Давайте міркувати про процесі приготування. Завяленную попередньо відмочували в розсолі, витримували потрібний час. Це, почасти, необхідно ще й для додання м’якості їстівної частини.
Сушена – це просто почищена і просыпанная сіллю, як правило, зайва в конкретний момент риба. А викидати адже шкода, а зберігається довго
З іншого боку, саме сушену прийнято вважати напівфабрикатом, не готовим до вживання. Таку рибу потрібно приготувати, точніше піддавати кулінарній обробці. В’ялена ж жирніше, ароматні, соковитіше і важче.
Централізовані джерела можуть дати інформацію в такому ключі: в’ялена – це приготована на сонці, а сушена – зроблена вже в приміщенні. Але все відносно, адже суть завжди в маринаді. І можна створювати продукт середній між цими показниками. Рибалки часто експериментують з розсолами, витягами, просолкой, холодним копченням.
І результати цікаві: кожен вид виходить своєрідним. Наприклад, лящ або пелядь – це дуже жирна риба, і завялить її складніше (довше), ніж пропустити через розсіл, потім подкоптить і вже вішати на просушку.
Калорійність
Питання життєвий: а скільки калорій в в’яленої рибки? Тут не скажеш точну цифру, але в’ялена по калорійності між сушеної та гарячим копченням. Все знову ж таки пов’язано з видами. Самі жирні або ж калорійні – це лящі та коропи. Далі вже йде щука, окунь, сирок, пелядь та інші. Останні можуть пересохнути за кілька днів.
Ще калорійність залежить від сезону лову. Якщо, приміром, того ж карпа взяти якимось дивом ще до липня, то це буде голодна і кістлява риба. З щукою все простіше: вона завжди в тонусі, але жиру там не багато.
А кому не можна таку рибу?
Розберемося в деталях: риба просякнута сіллю, по суті, майже концентрат. І при вагітності дуже не радять захоплюватися в’яленою рибою. Бо потім будуть набряки на ногах.
Обмежена кількість у кожного своє, але вагітним рекомендують «збити» бажання кількома шматочками, і все. Сама смачна рибка!
Ще не рекомендують дітям зі слабким харчовим трактом. Існує думка, що саме купівельна в’ялена риба може бути не просолена. І є ймовірність придбання гельмінтозу.
Зробимо висновки про культуру харчування
Недбале ставлення до приготування сирої риби – це шлях до проблем з печінкою. Але страшніше солітер або ж інший хронічний паразит. Тому при покупці звертаємо увагу на термін зберігання та не купуємо у сумнівних приватних осіб. І, звичайно, вчимося правильно в’ялити!