Ракова патологія сечоводу

Рак сечоводу супроводжується появою атипових клітин у цьому органі. Частіше зустрічається у людей похилого віку. Перші ознаки з’являються на пізніх етапах, коли патологія поширюється на стінки, навколишні тканини – больові напади, кров в процесі сечовипускання. Пухлина може бути первинною чи вторинною. Первинні новоутворення розвиваються безпосередньо в сечоводі, вторинні – результат метастазування раку нирки, сечового міхура.

Ракова патологія сечоводу

Сечовід складається з трьох частин – верхньої, середньої, нижньої.

Розподіл раку по відділам:

  • нижній – 70%,
  • середній – 18-21%,
  • верхній – 8-9%,
  • у всіх відділах – до 2%.

З однаковою частотою діагностується рак правого або лівого сечоводу, рідко – обох.

Небезпека пухлин цієї локалізації

Особливість ракового процесу метастазування. В залежності від розташування пухлини можна припустити місця формування вторинних новоутворень. Ураження нижніх відділів супроводжується метастазуванням в сечовий міхур, верхніх – в нирки, при цьому розвиваються ускладнення з боку сечостатевої системи.

Також онкологи розрізняють метастазування по кровоносної і лімфатичної систем, внаслідок чого формуються вторинні пухлини в печінці, легенях, кістках, віддалених лімфатичних вузлах.

Особливо небезпечними є вогнища патологічного процесу в головному мозку із-за можливого летального результату.

При проведенні огляду області регіонарних і віддалених лімфатичних вузлів лікарі розрізняють запальний і раковий процеси. Уражена раковими клітинами лимоузел має тверду консистенцію, нерухомий. Запалення же характеризується його повною рухливістю, м’якою консистенцією, почервонінням шкіри, болючістю при пальпації.

Ракова патологія сечоводу

Пухлини сечоводу супроводжуються виділенням кров’яних згустків з сечею – гематурією. На початку захворювання кількість крові в сечі незначний, при прогресуванні розвивається макрогематурія з зменшенням концентрації еритроцитів периферичної крові. Таким чином, формується анемія, яка є причиною розвитку гіпоксії, тобто кисневого голодування тканин, що тягне за собою зміни в роботі органів. Виявляється виражена блідість шкіри, слизових оболонок, слабкість, запаморочення, зниження працездатності, запаморочення.

Розміри новоутворення можуть бути великими, повністю перекривати хід сечі, можливий розвиток ускладнень гострої затримки урини. При частковій прохідності каналу над пухлиною з’являється компенсаторне розширення, що є причиною застою урини, вторинного інфікування нирки.

Етіологічні чинники

Кожна хвороба має свої причини і чинники розвитку. При онкологічному захворюванні ними є:

  • Куріння – освіта триптофану як сильного канцерогену, пряма залежність від часу вживання сигарет, їх кількості за добу. Доведено, що рак сечоводу у чоловіків розвивається у 70% при цією шкідливою звичкою.
  • Робота на хімічних заводах, фабриках, де є контакт із промисловими отрутами. У жінок в такому випадку ймовірність зростає на 40%.
  • Забруднення міського повітря відходами підприємств.
  • Сечокам’яна хвороба з частим виходом конкрементів, піску, що подразнює слизову оболонку сечоводу.
  • Хвороби сечостатевої системи інфекційного характеру.
  • Генетичний фактор – випадки онкології сечової системи в роду пацієнта.

Особливості патогенезу

Новоутворення сечоводу бувають епітеліального і з’єднувального походження.

  • До епітеліальних пухлин зараховують папілому. Новоутворення даного типу відносять до передракових захворювань, тому що папілома може перейти в рак. Точкою відліку можна вважати придбану папіломою здатність проникати імплантаційним шляхом в паренхіму нирки, стінки сечового міхура, а лімфогенним – в регіонарні лімфовузли. В результаті прогресування захворювання сечовід стає щільним, епітелій ниркових кровоносних, лімфатичних судин наскрізь пронизаний аномальними елементами, що різко погіршує можливість позитивного результату хвороби. Епітеліальна пухлина характеризується наявністю гілок ворсинок, тонкої ніжки, при малігнізації – ніжка потовщується, гілки стають короткими, починає розвиватися погружний тип зростання – ознаки злоякісності.
  • Сполучнотканинні новоутворення злоякісної природи в сечоводі зустрічаються вкрай рідко. До них відносять: фіброми, ліпоми, ангіофіброми і лейоміоми. Механізм їх утворення повністю відповідає процесу неоплазії або малігнізації – трансформації нормальної тканини в атипову під дією патогенних факторів. Локалізація – скрізь, де в сечоводі є елементи сполучної тканини (судини, м’язи, міжклітинні перегородки).
  • При виявленні метастатичних новоутворень можна зробити висновок про злоякісному перебігу захворювання.

    Вченими доведено, що віддалені метастази при раку сечоводу відсутні.

    Класифікація раку сечоводу

    Існує кілька підходів до класифікації.

    Код МКБ-10 – З 66 – злоякісне новоутворення сечоводу. Міжнародна класифікація ракового процесу сечоводу TNM.

    Т – первинна пухлина Тх Недостатньо відомостей про новоутворенні. Т0 Відсутність первинної пухлини. Та Неінвазивний рак. Тіѕ Карцинома in situ. Т1 Проростання подэпителиального шару. Т2 Проростання м’язового шару. Т3 Проростання пухлини в клітковину близько сечоводу. Ураження Т4 найближчих органів. N – регіонарні, віддалені лімфатичні вузли Nx Немає можливості оцінки регіонарних, віддалених лімфатичних вузлів. N0 Метастази відсутні. N1 Розмір метастатичного вузла не більше 2 див. N2 Метастаз до 5 см одного лімфовузла, або в декількох вузлах. N3 Розмір одного вузла більше 5 див. М – метастази у віддалені органи М0 Метастази відсутні. М1 Діагностовані віддалені метастази. G – гістологічна характеристика злоякісності Gx Відсутність даних, неможливість визначення ступеня. G1 Висока диференціація. G2 Помірна диференціація. G3 Низька диференціація. G4 Відсутність диференціації.

    В залежності від характеристик міжнародної класифікації виставляється стадія онкологічного процесу.

    • 0а – ТаN0M0,
    • 0is – TisN0M0,
    • 1 – T1N0M0,
    • 2 – T2N0M0,
    • 3 – T3N0M0,
    • 4 – T4N0M0, T1-4N1-N3M0, T1-4N1-3M1.

    За типом росту пухлини поділяються на екзофітні – ростуть всередину сечоводу, ендофітні – ростуть всередині його стінки.

    За характеристикою клітин новооразования розрізняють переходноклеточный, рак, аденокарциному, паппилярный рак.

    Симптоматика

    Основних симптомів онкологічного ураження сечоводу не так багато – домішка крові в сечі, біль поперекового відділу спини, порушення сечовипускання.

    На ранніх етапах захворювання ознаки відсутні.

    Червона сеча з’являється у більшості хворих, часто є основною причиною звернення до фахівця.

    Коли новоутворення перекриває просвіт органа, з’являється біль в області проекції сечоводу.

    На пізніх стадіях спостерігаються розлади сечовипускання – затримка або нетримання сечі. При прогресуванні приєднуються неспецифічні ознаки раку – підвищення температури, втома, головні болі, зниження працездатності, схуднення без явних причин. При цьому температура може підвищуватися до 40ºС під час появи патогномонічних симптомів.

    Ускладненнями запущених стадій раку сечоводу є накопичення рідини в нирках, виявлення новоутворення в порожнини живота при пальпації.

    Больовий синдром при цьому сильно виражений на боці ураження. Помилкою пацієнтів є прийом ліків без консультації лікаря, що спричиняє прогресування онкологічного захворювання, перехід в невиліковні стадії.

    Діагностика

    Будь-яке медичне обстеження має свій алгоритм. Лікар обов’язково проводить опитування пацієнта за наступними пунктами:

    • особливості життя, праці, побуту,
    • генетична схильність до онкологічних захворювань,
    • алергічні реакції на препарати,
    • послідовність появи симптомів.

    Після опитування лікар проводить обстеження – огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію.

    Ракова патологія сечоводу

    Далі фахівець призначає комплекс методів дослідження:

    • Лабораторні аналізи: – загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, печінкові проби,
    • Ендоскопічне дослідження сечового міхура, уретри,
    • Аналіз сечі на наявність атипових клітин,
    • Дослідження кровоносних судин нирки,
    • Цитологія сечі — дає важливу інформацію про присутність ракових клітин, матеріал береться з допомогою катетеризації сечового міхура. Ознаки онкології сечоводу при катетеризації – кров при проходженні катетером місця локалізації пухлини – симптом Шевассю.
    • Рентген — дозволяє виявити дефекти заповнення контрастною речовиною ураженого органу, компенсаторне розширення просвіту вище пухлини, ретроградна уретерография дозволяє діагностувати симптом «мови змії» – специфічне затікання контрасту. Також проводять екскреторну урографію.
    • Ультразвукове дослідження дозволяє виявити поширення пухлинної тканини на паренхіму нирки, провести диференціальну діагностику сечокам’яної хвороби і пухлини сечоводу.
    • Комп’ютерна томографія нирок – метод, що дозволяє оцінити форму пухлини, її розміри, структуру, ураження сусідніх тканин, діагностувати віддалені метастази в лімфатичні вузли, органи.
    • У запущених стадіях необхідно дослідження печінки, легенів, кісток, головного мозку, лімфатичної системи.

    Важливі ендоскопічні методи діагностики, які дають можливість візуально побачити пухлину, місце її розташування, оцінити стан органу, взяти матеріал на основний спосіб підтвердження раку – біопсію.

    Лікування

    При виборі методу терапії підтвердженого раку сечоводу необхідно пам’ятати, що дане захворювання лікарськими препаратами вилікувати неможливо. Медикаментозні засоби застосовуються тільки до і після проведення операції.

    Ракова патологія сечоводу

    Відомо, що лікування йде в декількох напрямках – хірургічне, променеве і хіміотерапія. При раку сечоводу остання не використовується у зв’язку з неефективністю.

    Лікування народними засобами протипоказано, так як не дає ніякого ефекту.

    Єдиним способом є хірургічна операція – нефроуретерэктомия – повне видалення нирки, сечоводу, навколишніх тканин, лімфовузлів одним блоком. Також можна провести часткове видалення ураженої частини, в якій локалізується пухлина з подальшим відновленням органу протезуванням.

    Якщо хворобу діагностували під час вагітності, то терапія проводиться під суворим наглядом спеціаліста, який підбирає засоби, безпечні для розвитку плода. У випадки загрози летального результату проводиться переривання вагітності.

    Прогноз і профілактика рецидивів

    При 2-3 стадії раку виживаність становить більше 5 років у 50% хворих. Якщо пухлина проростає повністю стінку органу, то більше 5 років живе тільки третина хворих. Стать не впливає на виживаність.

    При цьому, якщо діагностований рак на ранніх стадіях і повністю проведено лікування, то прогноз сприятливий.

    Рекомендаціями щодо попередження розвитку пухлини сечової системи служать – повна відмова від куріння, лікування препаратами з негативним впливом на сечовивідні шляхи, контакту з шкідливими хімічними речовинами на роботі, в побуті.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Залишити відповідь