Кишкова інфекція при вагітності

Під час вагітності внаслідок ослаблення імунітету і гормональної перебудови ризик зараження гострими кишковими інфекційними захворюваннями підвищується.

До найбільш часто зустрічаючихся кишкових інфекцій відносяться:

  • сальмонельоз,
  • шигельоз (дизентерія),
  • кампілобактеріоз,
  • ієрсиніоз,
  • ротавірусна інфекція,
  • харчова токсикоінфекція неясної етіології.

Причини кишкової інфекції при вагітності

До основних факторів ризику інфікування відносяться:

  • зниження імунної відповіді в результаті перенесених гострих або хронічних захворювань,
  • проживання в областях спалахів інфекції,
  • алергічний анамнез обтяжений,
  • патологічний перебіг вагітності (гестоз, патології плода та плаценти),
  • захворювання шлунково-кишкового тракту,
  • дисбіоз кишечника, в результаті якого порушується основна функція пробіотичних бактерій – колонізаційної резистентності, у зв’язку з чим патогенним мікробам простіше почати розмноження в травному тракті,
  • недотримання правил гігієни,
  • недостатня теплова обробка продуктів.

Можливі такі шляхи передачі збудника вагітної:

  • Фекально-оральний — здійснюється за рахунок виділення хворим або бактерионосителем заражених випорожнень у навколишнє середовище з наступною контамінації грунту, води, рослин. Передача можлива аліментарним (харчових) шляхом з погано прожареним м’ясом, некипяченым молоком, немитими фруктами і овочами, або водним — при вживанні води із забруднених джерел.
  • Контактно-побутовий — передбачає інфікування через предмети побуту (посуд) та засоби особистої гігієни.
  • Повітряно-крапельний — можливе зараження вірусами, що викликають кишкову інфекцію, наприклад, ротавирусом.
  • Симптоми і ознаки кишкової інфекції

    Під час вагітності можлива поява ознак, які схожі з симптомами кишкової інфекції. Наприклад, розслаблення стільця, нудота і блювання, які можуть бути викликані перебудовою гормонального фону, нормальними фізіологічними змінами внутрішніх органів, похибкою дієти або повною зміною раціону харчування. По мірі росту плода матка збільшується в розмірі, чинячи тиск на сусідні органи і тканини, що також може стати причиною неприємних симптомів, що виявляються диспепсичними розладами.

    Клінічна картина гострої кишкової інфекції характеризується симптомокомплексом, що включає в себе два види ознак:

    • загальні симптоми інтоксикаційного синдрому,
    • локальні симптоми, характерні для інфекції, спричиненої тим чи іншим збудником.

    Хвора відчуває млявість, пригніченість, зниження працездатності, нездужання, втрату апетиту. Більшість кишкових хвороб супроводжуються підвищенням температури до субфебрильних і фебрильних значень, ознаками інтоксикації: головними болями, запамороченням, розладами сну. По мірі прогресування приєднуються локальні симптоми, які відображають патогенез хвороби:

  • Біль в животі різної локалізації. Так, при сальмонельозі хворі частіше відчувають хворобливі відчуття в області пупка, а при шигеллезе в лівій здухвинній ділянці.
  • Блювота може носити як помірне, так і наполегливий характер до 15-20 разів на день при важких формах хвороби.
  • Діарея: стілець стає рідким, іноді водянистим, можлива поява патологічних домішок у калі – слизу і крові, а також зміна відтінку, наприклад, зелений смердючий кал вказує на сальмонельоз – стілець за типом «болотної твані». Почастішання дефекації може змінюватися появою помилкових позивів з відчуттям неповного випорожнення, при цьому виділення стільця може вимірюватися декількома краплями.
  • В результаті багаторазової блювоти і діареї розвивається дегідратація, ступінь важкості якої залежить від процентного співвідношення втрати маси тіла. 3 і 4 ступеня характеризуються пригніченням свідомості аж до розвитку коми, а також зниженням артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та зменшенням кількості виділеної сечі, що говорить про зниження фільтраційної здатності клубочкового апарату нирок і розвитку ниркової недостатності.
  • На фоні імунодефіциту і важкого перебігу кишкової інфекції можливий розвиток генералізованих форм сепсису за типом септицемії або септикопіємії. Септицемія – поширення бактерій у крові руслу з ураженням органів і тканин. Септикопіємії – на тлі дисемінації збудника у внутрішні органи, виникають гнійні абсцеси, найчастіше при цьому вражаються печінка, легені, нирки і головний мозок, спостерігається симптомокомплекс поліорганної недостатності.
  • У зв’язку з ризиком розвитку ускладнень внаслідок важкої дегідратації та з метою попередження генералізації захворювання при багаторазовому блюванні (більше 5 разів на добу), наполегливої діареї та підвищенні температури необхідно викликати швидку допомогу для госпіталізації в інфекційне відділення стаціонару.

    Небезпека кишкової інфекції при вагітності

    На тлі розвитку вираженої інтоксикації та тяжкого ступеня дегідратації можуть виникнути наслідки, небезпечні як для майбутньої матері, так і для плоду. Деякі ендо-та екзотоксини бактерій здатні до проходження через плаценту і можуть зробити згубний вплив на здоров’я дитини.

    Найбільшу небезпеку представляє зневоднення. При вираженій мірі спостерігається гіподинамія, втрата маси тіла більше 5%, може розвинутися сопор або кома.

    При високій температурі можуть виникати фебрильні судоми з порушенням свідомості.

    Інфекційно-токсичний шок призводить до поліорганної недостатності, при якій спостерігається порушення гемодинаміки в результаті зниження функції серця, зменшення діурезу внаслідок ниркової недостатності. Крім того, із-за розвитку застою у колах кровообігу спостерігається гепатоспленомегалія і печінкова недостатність, а також високий ризик формування набряку головного мозку.

    Приєднання вторинної інфекції може вражати сечостатеву систему з подальшим зараженням дитини, а також до миокардитам, пневмонії і хвороб нирок.

    Ці процеси можуть призводити до патологічного перебігу вагітності та надавати ускладнення на плід.

    БезОков попереджає: Якої шкоди завдає кишкова інфекція плоду?

    Найбільшу небезпеку для плода представляють важкі форми кишкових інфекцій у матері, ускладнені сильним зневодненням і розвитком інфекційно-токсичного шоку або сепсисом.

    У першому триместрі злоякісна форма захворювання може призвести до загрози викидня в результаті розвитку патологій та гіпоксії плода, несумісних з життям. Деякі ускладнення призводять до появи вроджених аномалій та вад, затримці внутрішньоутробного розвитку, передчасних пологів. У другому триместрі у плода внаслідок інтоксикації можуть спостерігатися неврологічні порушення, приглухуватість.

    При появі перших ознак кишкової інфекції у вагітної необхідно негайно звернутися до лікаря-інфекціоніста та гінеколога. Це дозволить провести ранню діагностику, призначити план лікування і попередити можливі ускладнення.

    Лікування кишкової інфекції при вагітності

    Терапія гострих кишкових інфекцій спрямована на комплексну боротьбу з синдромом інтоксикації, поповнення втраченої рідини для відновлення водно-сольового балансу, а також на ерадикацію збудника з організму.

  • Дезінтоксикаційна терапія передбачає прийом Регідрону перорально при помірній блювоті та діареї, а також інфузію глюкозо-сольових розчинів.
  • Регідратаційні заходи полягають у заповненні рідини шляхом введення препаратів, що містять комбінацію електролітів – Трисоль, Квадрасоль.
  • Антибіотикотерапія проводиться з метою етіотропного лікування, який виражається в боротьбі з збудником бактеріальної етіології. Найчастіше використовують препарати, механізмом дії яких є придушення розмноження збудника. Ліки, що руйнують клітинні стінки мікробів, використовуються рідко у зв’язку з небезпекою виникнення інфекційно-токсичного шоку, який розвивається при інтенсивному надходженні в кров хворого ендотоксинів в результаті руйнування мембран.
  • Симптоматична терапія призначається для купірування болю у животі. Доцільний прийом спазмолітиків – Но-Шпи, Дротаверину. Нестероїдні протизапальні засоби не застосовуються у зв’язку з їх побічною дією у вигляді розвитку ерозій слизових оболонок органів шлунково-кишкового тракту. При яскраво вираженій діареї слід застосовувати сорбенти. Ефективним препаратом цієї групи є Ентеросгель. Він володіє обволікаючим пом’якшувальну дію, сприяє виведенню токсинів і бактерій з кишечника. Протипоказано вживання засобів, що пригнічують перистальтику кишечника, до таких ліків відноситься Лоперамід.
  • Для полегшення навантаження на підшлункову залозу можна використовувати ферменти – Мезим, Панкреатин.
  • Дієта грає велику роль у прискоренні одужання. Найчастіше призначається стіл №4 по Певзнеру, що включає страви з обмеженим вмістом жирів і вуглеводів. Слід виключити з раціону під час хвороби та в перші тижні після одужання їжу, подразнюючу слизову шлунково-кишкового тракту:
    • приправи, прянощі,
    • гострі страви,
    • овочі та фрукти, так як на їх перетравлення вимагає посиленої роботи органів травлення,
    • жирну, копчену, смажену їжу.
  • Вагітній жінці з гострою інфекцією потрібно спостерігатися у лікаря-гінеколога, щоб попередити розвиток ускладнень у виношуваного плода.

    Важка форма хвороби

    Розвиток важких генералізованих форм гострих кишкових недуг у вагітної характеризується важким перебігом з яскраво вираженим интоксикационным синдромом і важким ступенем дегідратації, розповсюдженням збудника в інші органи з розвитком септицемії або септикопіємії. Такі стани потребують спостереження пацієнтки в інфекційному відділенні стаціонару або в реанімації.

    Злоякісне протягом кишкових інфекцій спостерігається рідко, основною причиною розвитку є виражена імунодепресія на тлі хронічних хвороб і тяжких хвороб (ВІЛ-інфекція, онкологічні захворювання, тяжкий перебіг вагітності).

    При госпіталізації лікуючий лікар призначає всі необхідні методи дослідження для виявлення збудника і складає план лікування. У випадку інфекційно-токсичного шоку виконуються всі необхідні заходи в умовах реанімації:

    • інфузійна терапія,
    • переливання плазми і сироватки,
    • підключення до апарату штучної вентиляції легенів,
    • парентеральне харчування,
    • застосування осмотичних діуретиків для зняття набряку мозку та легенів,
    • Добутамін для усунення серцевої недостатності,
    • підтримуюча терапія для попередження передчасних пологів, або екстрене розродження при наявності показань,
    • у разі розвитку 3 і 4 ступеня дегідратації використовують внутрішньовенне введення розчину Реополіглюкіну.

    Профілактика

    Основні методи профілактики спрямовані на попередження зараження збудниками кишкових інфекцій та підвищення імунітету. При проходженні декільком простим правилам ризик розвитку недуги знижується в багато разів:

    • обробляти руки антисептичним милом перед їжею, після відвідування туалету і вулиці,
    • піддавати ретельній термічній обробці м’ясну продукцію,
    • проводити очищення питної води фільтром або кип’ятінням. Краще всього пити бутильовану воду,
    • відмовитися від вживання сирих яєць, які є джерелом сальмонельозу,
    • виключити контакт з хворими кишковою інфекцією,
    • вчасно позбавлятися від прострочених продуктів,
    • зміцнювати імунну систему правильним збалансованим харчуванням, регулярними прогулянками, активним способом життя і відмовою від шкідливих звичок,
    • проходити планові диспансеризації,
    • існують деякі види вакцин, сприяють виробленню антитіл до антигенів збудника. Наприклад, розроблена вакцина проти шигеллеза.
    Категорії: Медицина
    Пов'язані