Інфекційний мононуклеоз – гостра вірусна інфекція, що вражає в основному, ротоглотку, лімфатичні вузли, селезінку і печінку. Код за МКХ 10 В27. При цьому в крові з’являються клітини – атипові мононуклеари. Хвороба розвивається внаслідок інфікування вірусом Епштейн-Барра, який відноситься до сімейства герпес-вірусів. Симптоми – загальні прояви інфекційного процесу, ангіна, поліаденопатія, збільшення селезінки, поява плямисто-папульозного висипу на шкірі.
Патогенез етіологія і
Вперше Н.Ф. Філатов (великий російський лікар) звернув увагу на інфекційну природу захворювання. Вона також відома як «хвороба поцілунків», так як найпоширеніший шлях передачі вірусу через слину при поцілунку від носія до здоровій людині.
У дітей він протікає зі змазаною клінікою, практично без симптомів.
Хвороба найчастіше передається повітряно-крапельним шляхом, але існує можливість зараження при переливанні крові (гемотрансфузионный), при загальному користуванні посудом або зубною щіткою (контактно-побутовий).
Захворювання вражає людей ще в ранньому віці, практично у 100% населення у віці 25-30 років і старше в крові виявляється даний вірус. Часто пацієнт навіть і не підозрює про інфікування (хвороба протікає в прихованій формі, людина може бути її носієм).
Для вірусу характерна низька контагіозність – щоб заразитися необхідно велика кількість і тривалий контакт з ним. Інкубаційний період варіабельний і може тривати від декількох днів (3-4) до 1,5-2-х місяців.
Як передається мононуклеоз?
Проникнення вірусного агента відбувається через слизову оболонку носоглотки, потім проникає в лімфоцити, де активно реплікується. При цьому він провокує поділ клітин, а не вбиває їх.
Вірус залишається в організмі протягом усього життя, при цьому може періодично знижуватися або підвищуватися активність, наприклад, при переохолодженні та зниження імунітету.
Симптоми гострого мононуклеозу
На початку хвороби пацієнти скаржаться на:
- Загальну слабкість,
- Різку стомлюваність,
- Біль у горлі,
- Відчуття нудоти,
- Підвищення температури, утруднення дихання через ніс, опухання лімфовузлів на шиї,
- Збільшення печінки і селезінки (відбувається приблизно через 7 днів від початку хвороби і прояву перших її ознак),
- Набряки повік і підшкірної клітковини в області шиї,
- Висип на шкірі плямисто-папулезна,
- Ураження ротоглотки характеризується збільшенням і набряк мигдаликів, за рахунок чого змінюється тембр голосу, він стає більш глухим.
- Закладеність носа провокує пацієнта на дихання ротом, при цьому характерною особливістю хвороби є відсутність виділень з носа.
- У 85% хворих дітей з мигдалинах утворюється наліт, спочатку повністю покриває їх, а потім тільки окремі ділянки. При цьому відбувається різкий стрибок температури до 39-40 градусів і різко погіршується загальне самопочуття.
- Гепатоспленомегалія з’являється на початку хвороби і досягає свого максимуму до 6-10 дня. При цьому може виникнути жовтушність шкіри, зникаюча при одужанні. Зазвичай через 1-2 місяці розміри органів повністю нормалізуються.
- Поява крововиливів петехиального на небі.
- Тахікардія, систолічний шум і приглушеність тонів серця носять приходить характер і самостійно зникають при одужанні.
Прогноз хвороби в дитячому віці сприятливий, хронізації процесу і рецидивів не виникає, наслідків не залишається.
Симптоми хронічного мононуклеозу
Така форма мононуклеозу розвивається тільки у дорослому віці при ослабленому імунітеті, тривалому прийомі лікарських засобів, постійному стресі і перевтомі.
Клінічні прояви різноманітні. Основні скарги на загальні порушення самопочуття, порушення сну і швидку стомлюваність. Підйом температури при такій формі хвороби буває вкрай рідко. Якщо вірус Епштейн-Барра активувався паралельно з герпесвирусом 1 або 2 типу, то з’являється герпетична висипка на губах і статевих органах, шкірі та інших відділів.
Герпес
Особливості у дітей
Симптоми схожі з розвитком хвороби в дорослому віці. Починається все з підйому температури і порушення самопочуття, потім приєднуються симптоми ангіни, гепатоспленомегалии і виникає висип. У ранньому віці можливі скарги на біль в животі, з’являється кровоточивість ясен, ниють суглоби, дитині стає важко ковтати.
Симптоми тривають від декількох тижнів до 2-х місяців. Зважаючи різкої слабкості та підвищеної стомлюваності діти потребують додаткового відпочинку і сні.
Хвороба буває атипового та типового перебігу. В молодшому віці вона протікає важче, симптоматика більш виражена, можуть приєднатися ознаки ураження центральної нервової системи, крові фіксують нейтропенію та тромбоцитпению.
Діагностика
При підозрі на цю хворобу пацієнта відправляють на консультацію до інфекціоніста, тільки він може об’єктивно оцінити стан пацієнта, поставити діагноз і призначити правильне лікування. Діагностика грунтується на:
- Скарги пацієнта на лихоманку, ангиноподобные зміни і збільшення регіональних лімфовузлів, особливо шийних.
- Эпиданамнезе – контакт з людиною, що має тривалий субфебрилітет, переливання крові та трансплантацію органів в найближчі 6 міс.
- Даних об’єктивного огляду – наявність в зіві на мигдалинах специфічних нальотів, збільшення печінки і селезінки.
- Лабораторних аналізах крові пацієнта з’являються специфічні мононуклаеры (більше 10% від загального числа лейкоцитів). За допомогою сучасного методу ПЛР діагностики можливе виявлення ДНК збудника в слині, крові і лімфовузлах пацієнта. ІФА метод дозволяє виявити антитіла до вірусу Епштейн-Барра.
- В ОАК з’являється багато лимофицитов і моноцитів, збільшується ШОЕ.
- У біохімічних показниках крові відбуваються зміни, які свідчать про ураження печінки – підвищуються показники прямого і непрямого білірубіну, АСАТ і АЛАТ та ін.
- Спеціальні методи діагностики, такі як УЗД, КТ і МРТ черевної порожнини дозволяють оцінити стан органів.
Процедура МРТ
Розшифровкою всіх результатів досліджень займається лікар.
Лікування
Етіопатогенетичної лікування на даний момент не розроблено. Терапія зводиться до мінімізації симптомів хвороби. Пацієнти з легким і середнім ступенем тяжкості хвороби знаходяться на домашньому лікуванні, стаціонарне проводять у важких випадках.
Основні принципи лікування:
- Обов’язкове дотримання постільного режиму.
- Дієтотерапія, що виключає солону, жирну, гостру, копчену їжу, газовані напої. Вона повинна бути максимально збалансованою.
- Дотримання питного режиму – випивати достатню кількість рідини. Рекомендується пити часто, але невеликими порціями, щоб не спровокувати блювоту, яка призведе до ще більшого погіршення самопочуття.
- Лікарські препарати призначають з метою поліпшення загального самопочуття пацієнта. У важких випадках призначають внутрішньовенне введення рідини (Глюкоза, Хлорид натрію) – з метою якнайшвидшої дезінтоксикації.
- Прийом полівітамінних препаратів.
- Жарознижуючі засоби, наприклад, Ібупрофен, Парацетамол та інші.
- Застосовують противірусні засоби – Ацикловір, Валацикловір та ін.
- З метою зволоження слизової оболонки носа призначають Аквамаріс, Аквалор та ін.
- Антигістамінні засоби, наприклад, Супрастин,Зодак.
- Місцеве лікування ангиноподобных проявів. Призначають зрошення глотки Мірамістином, полоскання Хлоргексидином, розчином Фурациліну, відварами трав (ромашка) і ін
- Антибіотики призначають тільки при приєднанні бактеріальної інфекції.
Ускладнення
Вони розвиваються рідко. До них відносять:
- Розрив збільшеної селезінки. Гострий стан, що вимагає екстреного оперативного лікування, так як пацієнт може померти від внутрішньої кровотечі. Симптоми: різкий раптовий біль у животі, часто після фізичного навантаження, потемніння в очах, втрата свідомості, блідість шкірних покривів.
- Приєднання патогенної мікрофлори з розвитком бактеріальної інфекції. Наприклад, отит, тонзиліт, синусит та ін Характеризується посиленням болю в горлі, підвищенням температури і ще більшим порушенням самопочуття.
- Гепатит. Ураження печінки – ознака інфекційного мононуклеозу, але поява ознак жовтяниці – ускладнення.
- Ураження оболонок головного мозку або менінгіт. Характеризується сильними головними болями, нудотою, блювотою, судомами.
- Тромбоцитопенія і анемія може розвинутися на тлі хвороби.
Дієта після інфекційного мононуклеозу
Так як вірус вражає клітини печінки, дієтотерапії приділяють особливу увагу, адже вона сприяє швидкому відновленню органу. Іноді на цей процес йде до 6 міс. Харчування має бути різноманітним і повноцінним, з великою кількістю вітамінів, 4-6 разів на день. До вживання дозволяються:
- Кисломолочні продукти, сири, сир тощо,
- Нежирні сорти м’яса і риби.,
- Фрукти. Особливо яблука і груші,
- Овочі – буряк, морква, капуста, кабачки,
- Солодкі сорти ягід,
- Черствий хліб.
Виключається:
- Будь-яка дратує їжа: смажена, солона, копчена, маринована,
- Газовані напої,
- Консерви,
- Бобові,
- Жирні сорти м’яса свинина, баранина, птиця,
- Кондитерські та здобні вироби,
- Кава, какао,
- Шоколад,
- Морозиво.
Також необхідно відмовитися від куріння і вживання алкоголю.
Профілактика і прогноз
На даний момент розвитку медицини специфічних засобів профілактики інфекційного мононуклеозу не розроблена. Вона зводиться до дотримання правил особистої гігієни, відмова від шкідливих звичок, дотримання режиму праці та відпочинку, виключення стресів, рекомендацій по загальному зміцненню організму.
Прогноз хвороби найчастіше сприятливий і залежить від супутньої патології та загального стану організму і його опірності інфекції.