Болото являє собою сформований протягом багатьох століть природний комплекс. Невід’ємні частини болота – вода, торф, особливі види рослин і пов’язані з ними тварини. Якщо зникне хоча б одна складова частина цього комплексу (припинитися приплив води, людина добуде торф або ж зникне болотна флора і фауна), зникне і саме болото. Через настільки тісні взаємозв’язки цих компонентів болота є одними з найскладніших і вразливих типів екосистем. Болото, як і людина, може бути молодим, дорослим і старим. Воно «росте», формується і вмирає. Тільки відбувається цей процес протягом значно довшого часу.
Болототворюючі процеси і торфонакопичування в Підмосков’ї почалися 10-12 тисяч років тому. З початку голоцену, незабаром після відходу з території Московської області льодовика, почали формуватися болота, багато з яких ми можемо бачити і в наші дні. Льодовик залишив про себе пам’ять у вигляді озер, більшість з яких має близьку до круглої форму і, як правило, значну глибину. Спочатку вода озер була талою водою льодовиків, що затрималася в поглибленнях рельєфу. З плином часу вона заміщалася водою з атмосферних опадів та поверхневого стоку.
Болото може утворитися на місці озера. При заростанні озер з поверхні утворюється своєрідний «плавучий берег» (він же – сплавина, або зибун), який наростає з країв озера, поступово просуваючись до його середини. Сплавина може рости за рахунок сфагнових мохів, кореневищних осок, очерету та деяких інших видів рослин. Багато озер льодовикового походження з країв заростають плавучим рослинним килимом – сплавиною.
Болото може утворитися шляхом заболочування суші, якщо на поверхню є вихід грунтових вод або якщо опадів випадає більше, ніж може випаруватися, і їх просочуванню в грунтові води заважає наявність водотривкого шару, а поверхневому стоку – будь-які природні або штучні перешкоди; одним словом – при формуванні будь-якого джерела постійного перезволоження.
Це може бути місце виходу на поверхню грунтових вод, або, наприклад, заплави річок, де вода залишається і застоюється після паводку. На півночі такими місцями часто бувають навіть неглибокі безстічні пониження, в яких вода накопичується через таючі з поверхні вічної мерзлоти. У горах вода накопичується по краях льодовиків, особливо якщо її відтік ускладнений. Утворюються болота і в результаті заростання озер. Але болото сформується лише в тому випадку, якщо умови перезволоження будуть зберігатися протягом декількох десятиліть, а швидкість накопичення рослинних залишків перевищуватиме темпи їх розкладання. У цьому випадку починає формуватися шар торфу, який і сам здатний підтримувати умови перезволоження, навіть якщо в процесі надходження води настане коротка перерва. З цього моменту болотоутворюючий процес стає стабільним. Чому ж формуються різні болота? Це залежить від рельєфу, підстилаючих порід, джерела води і кліматичних умов.
Існує два класичних механізму формування боліт: шляхом заболочування суші і, навпаки, при заростанні водойм. В англомовній літературі для опису цих двох процесів використовується навіть два протилежних терміна: “paludification” = наступ болота і “terestrialisation” = наступ суші.
На суші болота утворюються: а) у місцях постійних виходів грунтових вод; б) якщо опадів випадає більше, ніж може випаруватися, і їх просочуванню в грунтові води заважає наявність водотривкого шару, а поверхневому стоку – будь-які природні або штучні перешкоди; одним словом – при формуванні будь-якого джерела постійного перезволоження. Такі болота утворюються «на суші» постійно: не тільки в стародавні часи, після відступу льодовика, але і в ті періоди, коли клімат тимчасово ставав більш вологим. Зокрема, в Підмосков’ї це відбувалося приблизно 6000, 3000, 2000, 900 і 600 років тому. Саме такий вік придонних відкладень торфу в багатьох наших заболочених лісах і невеликих лісових болотах.
Болото може утворитися на місці озера. Процес заболочування озера може відбуватися двома шляхами: шляхом зменшення глибини озера і заростанням озера з поверхні. Заростання озер шляхом зменшення їх глибини відбувається у міру накопичення органічних і мінеральних відкладень на їхньому дні, провідного до природного обміління водойми, що відкриває можливості для водних та прибережно-водних рослин захоплювати все більшу площу дна; зростання концентрації у воді елементів мінерального живлення, що сприяє збільшенню біологічної продуктивності плаваючих на поверхні води і в її товщі рослин; зниження проточності озера або штучного його обміління (навмисного чи ненавмисного).
При заростанні озер з поверхні утворюється своєрідний «плавучий берег» (він же – сплавина, або зибун), який наростає з країв озера, поступово просуваючись до його середини. Сплавина може рости за рахунок сфагнових мохів, кореневищних осок, очерету та деяких інших видів рослин. Очеретяні сплавини – тип сплавини, що найбільш швидко розростається. Очеретяні утворення, як правило, довгий час зберігають однорідність, торф під ними приростає повільно. На осокових і мохових сплавин часто формують різноманітні співтовариства, а під сплавинами швидко утворюється потужний шар торфу, формуючи більш «сухий» тип болота. Масове утворення боліт на озерах відбувалося після відступу льодовика на початку голоцену, але воно продовжується і в даний час при виникненні сприятливих умов.
Швидкість заростання озер може бути дуже високою. Наприклад, знамениті Ракові озера на Карельському перешийку в Ленінградській області практично повністю втратили водну гладь через 40 років після штучного зниження рівня їх води. Ряд відносно глибоких озер на території Берліна також зник протягом декількох десятиліть в результаті падіння рівня грунтових вод через їх надмірний забір на побутові та промислові потреби.
Болото має не тільки народитися, але й розвиватися, підтримуватися протягом багатьох років; тільки тоді це буде справжнє болото – багатовікове утворення. Умови для життя боліт визначаються кліматом. Болота не можуть існувати в районах, де опадів випадає менше 300 мм на рік, однак навіть і тут іноді можна знайти реліктові болота, які утворилися в умовах стародавнього, більш вологого клімату і дивом збереглися до наших днів. Цей феномен можна спостерігати в степовій зоні Росії і в Арктиці. Такі болота унікальні і потребують особливої ??охорони.