Спірея Японська – навесні і влітку різного кольору

Спірея Японська — листопадний представник сімейства Розоцвітих, який цікавий в першу чергу особливістю забарвлення листової частини. Навесні, коли бруньки тільки розпустилися, листя мають бурий відтінок. З приходом літа кущі забарвлюється в зелений колір, а з настанням осені червоніє, надаючи увядающему саду чудовий вид.

Цвітіння спіреї досить тривало – це безліч суцвіть, що складаються з дрібних рожевих квіток, що прикрашають рослину з кінця червня і до перших днів вересня.

Зміст

  • 1. Популярні сорти спіреї Японської
  • 2. Придбання саджанця і технологія посадки рослини
    • 2.1. Вибір посадкового матеріалу
    • 2.2. Підготовка і висаджування спіреї
  • 3. Умови вирощування
    • 3.1. Щорічна обрізка
    • 3.2. Профілактична обробка від шкідників
    • 3.3. Укриття на зиму

1 Популярні сорти спіреї Японської

Спірея, або як часто називають цю рослину – таволга, високо цінується фахівцями з ландшафтного дизайну. Вона здатна прикрашати собою ділянку не тільки в літній період, а з настанням весни і до пізньої осені. Завдяки своїй винятковій декоративної функції чагарник широко застосовується для оформлення альпійських гірок і ставків, для створення живоплотів.

Опис сортів спіреї Японської допоможе вибрати оптимальний варіант для конкретних цілей. Найбільш поширеними вважаються:

  • Літтл принцес – компактна спірея, що досягає у висоту не більше 55-65 сантиметрів. Рожеві відтінки квіток чудово поєднуються з темно-зеленим листям чагарнику, що надає йому декоративний вигляд. Використовується для оформлення бордюрів, альпійських гірок.

  • Голдфлейм – один з самих низькорослих сортів спіреї. Це чагарник, якого особливо характерна помітна сезонна зміна забарвлення листя. Його пишні рожеві суцвіття відмінно виглядають на фоні зелені. Дуже часто висаджується на передній план квітників довгоствольних рослин або каскадних посадок. Голдфрейм здатний стати відмінним прикрасою території поблизу декоративного ставка.

  • Кріспа – низькорослий чагарник, що росте не більше ніж на півметра. В основному вона цінується за довготривале цвітіння і незвичайну форму листових пластин. Висаджується на передньому плані флористичних композицій. З її допомогою створюються живоплоти в міських парках і на присадибних ділянках.

  • Макрофила – крупнолистная спірея, відрізняється досить декоративної листової частиною, кардинально змінює своє забарвлення на протязі року. Так, у весняний час крона рослини має фіолетовий відтінок, влітку набувають зелений колір, а восени культура стає пишним золотистим чагарником, зачаровує погляди.

  • Голден принцес – мініатюрний кущ з досить повільними темпами зростання. Цьому сорту характерні жовті листові пластини і яскраво-рожеві квітки, що виглядає дуже контрастно і ошатно. Ефектно розташовується у великих композиціях, граючи роль позолоченого килима біля підніжжя барбарисів, карликових хвойних рослин, півоній і т. д.

  • Широбана – унікальна низькоросла спірея, особливістю якої є одночасне цвітіння різних відтінків квіток – рожевого і білого – на одній рослині.

Рекомендуємо

2 Придбання саджанця і технологія посадки рослини

Незважаючи на те, що рослина абсолютно невибаглива, у разі розташування посадки на сонячній стороні ділянки спірея яскравіше проявить свої декоративні якості. Суцвіття будуть більшими і пишніше, забарвлення листя більш насиченим. Варто розуміти, що корені чагарника з його віком сильно розростаються під землею. У зв’язку з цим місце, відведене для культури, має бути вільним від інших насаджень на трохи більший діаметр, ніж передбачуваний розмір крони.

2.1 Вибір посадкового матеріалу

Купуючи молодий саджанець спіреї, необхідно уважно оглянути його на предмет відсутності ознак захворювань і грибкових уражень.

Безпечніше всього вибирати рослина в спеціалізованих розплідниках або у перевірених приватних осіб.

На стеблі чагарнику мають бути живі набряклі нирки або молоді, повноцінно сформовані листочки. Здоров’я коріння перевіряється їх гнучкістю – сухі і ламкі відростки свідчать про те, що молоде деревце неправильно зберігалося в зимовий період або ослаблене з причини хвороби.

2.2 Підготовка і висаджування спіреї

Перед садінням у відкритий грунт саджанець потрібно знезаразити. Для цього можна замочити кореневу систему рослини в ємності зі слабким розчином марганцівки. Потім занадто довгі відростки коренів, які можуть ускладнити подальшу посадку куща, рекомендовано обрізати гострим секатором.

Лунка, в яку планується висадити рослину, повинна за своїм обсягом на третину перевищувати розмір кореневої частини спіреї. На дно вкладається 10-15-сантиметровий дренажний шар з битої цегли. Саджанець опускається в яму на таку глибину, щоб точка росту була розташована над рівнем землі. Коріння необхідно акуратно розправити, не допускаючи заломів і пошкоджень.

По можливості в грунт, якою буде заповнюватися лунка, корисно додати перегній і річковий пісок, щоб полегшити адаптацію рослини і стимулювати його розвиток.

Після посадки землю треба добре ущільнити, щоб уникнути утворення повітряного простору всередині ями. На завершення процедури кущі рясно поливають і мульчують сухим торфом або соломою – це запобіжить пересушування грунту в пристовбурних кіл.

Фахівці радять у кількох місцях по діаметру посадок робити невеликі поглиблення для затримки води після поливу, забезпечуючи краще зволоження коренів в період адаптації до нового місця.

Через 2-3 дні після посадки рослина добре полити розчином аміаку. Це речовина благотворно діє на спирею: воно живить коріння, допомагає швидше сформувати зелену масу, попереджає нападу комах-шкідників. Добриво аміаком можна повторювати і в період активного росту. Щоб не нашкодити саджанцю, необхідно дотримуватися зазначену виробником в анотації концентрацію препарату.

3 Умови вирощування

Щоб забезпечити саду довготривале цвітіння рослини, можна стимулювати чагарник додатковими підгодівлями. Навесні корисно вносити мінеральні добрива, а влітку хороший ефект дасть розчин коров’яку або пташиного посліду.

Спірея японська потребує помірного поливу – 2-3 рази на місяць. Обсяг води напряму залежить від погодних умов. Для затримання вологи в посушливий сезон посадки мульчують сухим торфом або компостом. Дуже чуйна культура і розпушування грунту в пристовбурних кіл – кисень, що надходить до кореневої системи, активує ріст і розвиток куща. Крім того, виконуючи розпушування, зазвичай видаляється більшість смітної трави, і рослині не доводиться ділити з нею поживні речовини і мікроелементи, що знаходяться в ґрунті.

3.1 Щорічна обрізка

Спірея – стрімко розростається чагарник, для збереження та підтримки декоративного вигляду якого необхідна щорічна весняна обрізка. Ця процедура проводиться строго до настання періоду вегетації, поки рослина знаходиться в стані спокою. Формувальне обрізання полягає в укороченні відрослих пагонів до першої міцною нирки і повному видаленні слабких і пошкоджених морозами частин крони.

Після того як чагарник досягне чотирирічного віку, обрізати його можна активніше, зрізуючи до 25-35 сантиметрів довжини кожного пагона, залежно від бажаної форми. Чим значніше коротшають відростки, тим пишніше стає кущ.

3.2 Профілактична обробка від шкідників

Спірея дуже стійка до більшості властивих чагарниках захворювань і нападу шкідників. Проте трапляється так, що рослини стає жертвою поразки павутинним кліщем або попелиць. Фахівці рекомендують в цілях профілактики раз на рік обприскувати їх розчином тютюну або пекучого перцю.

Якщо зараження все-таки відбулося, то проти павутинного кліща добре зарекомендували себе такі засоби, як мильний розчин або препарат Актара. Зазвичай одного-двох обприскувань досить, щоб позбавити рослини від напасті.

3.3 Укриття на зиму

Спірея досить холодостійкий чагарник, але в місцевості з малосніжними і морозними зимами коріння необхідно захищати від переохолодження. Як укривного матеріалу можна використовувати опале осіннє листя або лапник – 10-20-сантиметрового шару буде достатньо, щоб бути спокійним за посадки. У регіонах з помірним кліматом має сенс перестрахуватися і утеплювати рослини тільки по досягненні ними 4-річного віку. Молоді деревця гірше переносять заморозки.

Спірея Японська – це воістину справжня прикраса будь-якого саду або паркової зони. Унікальне поєднання ніжних відтінків суцвіть і яскравого забарвлення листя вражає своєю природною контрастністю. Той факт, що чагарник абсолютно невибагливий у догляді, дозволяє навіть новачкам-садівникам самостійно оформляти свої ділянки, вирощуючи ці декоративні рослини.

Категорії: Господарство
Пов'язані