Особливості запалення тазостегнового суглоба

Артрит називають групу патологій різної природи, які супроводжуються запаленням і вражають внутрішній шар суглобової порожнини і зв’язки. Якщо запальна реакція розвивається на ділянці, де голівка стегна взаємодіє з кульшової западиною клубової кістки, діагностують артрит тазостегнового суглоба.

Особливості запалення тазостегнового суглоба

Фактори, що провокують захворювання

Виникнення запалення ТБС пов’язують з впливом наступних факторів:

  • наявність генетичних, аутоімунних та інших патологій (системний вовчак, псоріаз, хвороба Крона та інші),
  • інфікування при механічних пошкодженнях суглоба, в тому числі, під час медичних маніпуляцій,
  • прорив вогнища нагноєння з прилеглих областей,
  • метастатичне інфікування неспецифічної гноєродной мікрофлорою з віддалених ділянок запалення (тонзиліт, пневмонія, фурункульоз),
  • ураження суглоба специфічними мікроорганізмами (гонокок, паличка Коха, бліда спірохета, бруцелла),
  • перенесені інфекційні захворювання сечостатевої системи (хламідіоз, мікоплазмоз), кишкові інфекції (дизентерія, сальмонельоз),
  • генетична схильність,
  • аномалії розвитку суглобів (наприклад, дисплазія).

Ревматоїдная форма тазового артриту спостерігається, в основному, у носіїв певних генів. Спровокувати патологічний процес можуть віруси гепатиту, герпесу, свинки.

Також запустити аутоімунну реакцію і розвиток цього різновиду захворювання може прийом деяких лікарських препаратів, негативні зовнішні впливи, серйозний стрес і вплив інших факторів.

Більш високий ризик розвитку артриту кульшового суглоба у людей, страждаючих ожирінням. Велика ймовірність захворювання у тих, хто постійно піддається значним фізичним навантаженням, особливо якщо вона лягає на область тазу. У групу ризику також входять пацієнти, які мають в анамнезі тяжкі вивихи та інші травми стегна.

Різновиди захворювання

Артрит ТБС класифікують за різними ознаками. За тривалістю виділяють наступні різновиди:

  • гострий – з’явилися вперше симптоми спостерігаються не більше 8-9 тижнів,
  • затяжний – прояви протягом тривалого періоду, але не довше 12 місяців,
  • хронічний – турбує протягом року й довше,
  • рецидивуючий – симптоми захворювання періодично спостерігаються в гострій формі, між атаками проходить менше півроку.

Особливості запалення тазостегнового суглоба

В залежності від етіології та патогенезу захворювання поділяють на такі категорії:

  • ревматоїдний,
  • реактивний,
  • інфекційний,
  • гнійний,
  • псоріатичний,
  • подагричний,
  • анкілозуючий спондиліт.

Клінічна картина

Клініка артриту ТБС багато в чому визначається формою і різновидом захворювання. Всі види, крім гнійного, розвиваються неспішно з досить повільно наростаючою симптоматикою. Спочатку людина відчуває несильні болі в області таза з ураженої сторони. Поява хворобливості, найчастіше, пов’язане з тривалим статичним положенням тазу, особливо, якщо він зафіксований в незручній позі.

Больові відчуття сковують і утрудняють руху, в подальшому людина починає кульгати, у нього змінюється хода. Прогресування запального процесу призводить до того, що стегнові і сідничні м’язи атрофуються. Запущений артрит ТБС провокує появу розростань сполучної на або кісткової тканини суглоба, що може закінчитися анкілозом (повною нерухомістю внаслідок зрощення).

Гнійний артрит маніфестує гостро, з яскравою клінічною симптоматикою. На ранній стадії у хворого з’являються виражені прояви інтоксикації організму. Серед них гарячкові явища, підвищення температури, загальне нездужання. Часто початок захворювання супроводжується втратою апетиту, цефалгією, гіпергідрозом. Підвищується місцева температура на ділянці над ураженим суглобом, шкірні покриви червоніють, напружуються.

Запалений суглоб проявляє себе різкої гострої болем, що посилюється при спробі зробити рух. В суглобовій порожнині скупчується велика кількість гною і запального інфільтрату, що відбивається на його формі. Такий стан небезпечно розвитком сепсису.

Характерна особливість ревматоїдного артриту – його переважно двостороннє протікання.

Обмеження рухливості в ураженому суглобі пацієнти відчувають після тривалого перебування в одному положенні, наприклад, після нічного відпочинку.

При артритах, спровокованих специфічними мікроорганізмами, протягом деякого часу спостерігаються симптоми основного інфекційного захворювання. Випадки такого запалення в тазостегновому суглобі нерідко закінчуються формуванням патологічного вивиху, анкілозом, всиханням і ослабленням прилеглих м’язів. В запущеній формі артрит ТБС призводить до вкорочення ноги, частіше – з боку ураженої області.

Діагностичні методи

На підставі аналізу скарг пацієнта лікар може запідозрити артрит ТБС. Після цього проводиться ретельний огляд і уважно вивчаються анамнестичні дані.

У таких випадках важливо встановити первинну причину, яка спровокувала запалення.

Для постановки остаточного діагнозу проводиться ряд досліджень:

  • рентгенологічне дослідження,
  • визначення с-реактивного білка,
  • УЗД ураженої області,
  • магнітно-резонансна томографія,
  • контрастна артрографія,
  • імуноферментний аналіз,
  • визначення ревматоїдного фактора,
  • аналіз синовіальної рідини,
  • артроскопія,
  • біопсія.

При туберкульозному ураженні слід проконсультуватися з фтизіатром і виконати додаткові обстеження.

Особливості запалення тазостегнового суглоба

Методи лікування

В терапії таких захворювань важливий комплексний підхід і системність. Лікування, в першу чергу, спрямоване на усунення гострої симптоматики і причини, що спровокувала розвиток запалення. Використовуються медикаментозні препарати, фізіотерапевтичні методи, засоби для місцевого застосування. У важких випадках вдаються до радикальних методів.

Всім пацієнтам з діагностованим артритом ТСБ рекомендується виконувати спеціальні фізкультурні вправи, дотримуватися певної дієти.

Медикаментозна терапія

Застосовуються такі групи лікарських засобів:

  • нестероїдні протизапальні засоби (Диклофенак, Ортофен, Кетопрофен, Індометацин, Ібупрофен, Мелоксикам),
  • антибіотики,
  • міорелаксанти (Мідокалм, Баклофен, Сирдалуд),
  • вітамінно-мінеральні комплекси (Теравіт, Біовіталь),
  • хондропротектори (Хондроїтин, Артра).

НПЗП призначаються при будь-яких формах і видах артриту ТБС. Вони сприяють зняттю запалення і набряклості, зменшують хворобливість. Приймати протизапальні препарати слід виключно за призначенням лікаря, суворо протягом зазначеного часу і в рекомендованих дозуваннях. Вони призначаються на період не більше 10 днів, їх безконтрольний прийом надає негативну дію на органи травного тракту, печінка.

Коли інші засоби не ефективні і пацієнта мучать сильні болі, застосовують внутрішньосуглобові ін’єкції глюкокортикостероїдних препаратів. Преднізолон, Дексаметазон при артриті ТБС призначається строго за показаннями лікуючим лікарем.

Антибіотики застосовують у терапії інфекційних і гнійних артритів. Вибір препаратів, визначення їх дозувань, схеми і тривалості прийому залежить від результатів діагностичних досліджень.

Особливості запалення тазостегнового суглоба

При важких випадках ревматоїдного артриту використовуються препарати групи цитостатиків (Метотрексат,Циклофосфан). Ці протипухлинні засоби призначають у тих випадках, коли захворювання прогресує, незважаючи на вжиті заходи.

Міорелаксанти використовуються для зниження тонусу прилеглих до ураженого суглобу м’язів, зменшення їх рухової активності. Для поліпшення стану кісткових тканин і загального самопочуття пацієнта призначають прийом вітамінів і мінералів.

Для полегшення симптоматики лікарі рекомендують використовувати болезаспокійливі засоби для місцевого застосування. Який препарат підійде в конкретному випадку, визначить тільки лікар.

Найбільш популярними є Фастум, Вольтарен терпентину, апізатрон.

Фізіотерапевтичні методи

Фізіотерапія застосовується після усунення гострих проявів артриту ТБС. Разом з лікарськими засобами методи енергетичного впливу забезпечують успішність лікування і допомагають швидше впоратися із захворюванням.

Цілями фізіотерапії є:

  • зменшення вираженості больових відчуттів,
  • зниження інтенсивності запального процесу,
  • швидкій регенерації суглоба і кісткових тканин.

Лікар може порекомендувати один або кілька видів процедур.

У лікуванні використовуються:

  • лікарський електрофорез,
  • УВЧ,
  • ультрафіолетове опромінення,
  • фонофорез,
  • магнітотерапія,
  • мануальна терапія,
  • бальнеологічні процедури,
  • лазеротерапія,
  • парафінові компреси.

При кожній формі артриту показані певні комплекси процедур.

Хірургічне лікування

У запущених і важких випадках, коли консервативна терапія не приносить результатів, лікарі рекомендують хірургічне втручання. Найчастіше проводяться такі наступні операції при артриті ТБС:

  • ендопротезування КС (уражений суглоб замінюється синтетичним імплантатом),
  • синовэктомия (висічення ураженої запальним процесом частини синовіальної оболонки),
  • артропластика (операція, спрямована на відновлення функціональності),
  • артротомия (хірургічне розтин порожнини суглоба).

Артрит у дітей

У дорослих у більшості випадків діагностуються зміни в суглобах дегенеративного характеру, діти більш схильні до запалень. У них захворювання проявляється більш яскравою і вираженою клінічною картиною. Найбільш часто розвиток артриту стає наслідком інфекційного захворювання (кір, свинка, вітрянка).

У деяких випадках воно розвивається як реакція на проведення вакцинації.

Прогнози, профілактичні заходи

При суворому дотриманні рекомендацій лікаря і вчасно вжиті заходи, прогнози у захворювання сприятливі. У таких випадках, як правило, вдається усунути функціональні порушення та запобігти дегенеративно-дистрофічних змін у суглобі.

У важких випадках результатом захворювання стає анкілоз.

При гнійних або інфекційних формах можливі такі ускладнення, як сепсис або інфекційно-токсичний шок.

В цілях профілактики розвитку хвороби необхідно:

  • контролювати масу тіла,
  • уникати травмонебезпечних ситуацій,
  • контролювати навантаження на КС під час занять спортом, при здійсненні професійної діяльності,
  • бути активним, уникати тривалих статичних навантажень на суглоби,
  • правильно і вчасно лікувати будь-інфекції та соматичні патології,
  • при пораненнях в область суглоба обов’язково проводити первинну хірургічну обробку,
  • своєчасно усунути вогнища гнійних процесів в організмі.

При появі перших тривожних симптомів артриту слід негайно звернутися до ревматолога, обстежитися і почати лікування.

Спроби самостійного призначення медикаментозних препаратів і застосування народних методів самолікування можуть закінчитися розвитком тяжких негативних наслідків.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь