Храми, музеї, архітектурні пам’ятники – всього цього в західно-українському Львові в надлишку. А в старовинних вузьких вуличках і провулках раз у раз виникають таємні знаки.
Місто, засноване у 1256 році галицьким князем Данилом Романовичем, названий на честь його сина Лева. Львів входив до складу Польського королівства, потім Австро-Угорщини (тоді він називався Лемберг), потім знову Польщі, СРСР. З 1991 року, коли Україна стала незалежною державою, Львів – українське місто.
На початку ХХ був єдиним містом у світі, де знаходились резиденції трьох католицьких архієпископів: греко-католицького, римо-католицького та вірмено-католицького. У різних католицьких храмах тут молилися францисканці, капуцини, кармеліти, бернардинці, домініканці, єзуїти. І зараз різноголосий передзвін надає місту своє, особливе звучання.
Хто бував у Європі, обов’язково вигукне «Як місто схоже на Відень!» Або «Так тут прямо як у Празі!» Не дарма саме у Львові знімалися радянські фільми «про закордон». Наприклад, вулицями Львова їхали мушкетери, співаючи «Пора-пора-порадіємо», а у дворі вірменської церкви д`Артаньян Боярського з трьома друзями відбивався від гвардійців.
На вулицях Львова можна побачити символи масонства – трикутник, всевидюче око, сонце або троянду. Масонство – це морально-етична та філософська система, заснована на прагненні до свободи, рівності і братерства, мета якого – духовне вдосконалення. Брати зберігали своє членство в таємниці і пізнавали один одного за спеціальними символам і атрибутам. Масонство набуло поширення в багатьох країнах Європи. На Україні масони з’явилися за часів Богдана Хмельницького. Їм протегував Іван Мазепа. Якщо хочете відчути себе причетним до таємного братства – уважно дивіться на фасади і кути старовинних особняків, щоб не пропустити масонський знак. А ще краще – зайдіть в ресторан «Масонська ложа». Львів взагалі славиться концептуальними ресторанами, в яких можна не тільки поїсти смачних вареників і борщу і випити найчистішої горілки, але й взяти участь у перформансі та долучитися до духу цього дивовижного міста.
У Львові розташовано найстаріше в Європі Личаківський цвинтар, перші поховання на якому з’явилися ще в ХХIIIвеке. Воно навіть старше знаменитого паризького кладовища Пер-Лашез і лондонського Хайгейт. Зараз це свого роду музей-заповідник під відкритим небом, де знаходиться більше 3 тисяч поховань, понад 2 тисячі склепів і майже 500 надгробних пам’ятників, серед яких чимало справжніх скульптурних шедеврів. особливо виділяються жіночі фігури в довгих шатах, які схилилися над могилами, – плакальниці. Існує легенда: по істинно праведним людям плакальниці плачуть справжніми сльозами. Правда, матеріалісти пояснюють це тим, що скульптори продовбали на своїх творіннях непомітні жолобки в області очей, по яких стікають дощова вода, що розтанув сніг або роса. Проте жителі Львова помітили, що плакальниці ллють сльози дійсно тільки над тими могилами, які городяни відвідують особливо часто, над тими, кого пам’ятають і шанують.
А у студентів є своє повір’я: напередодні іспиту вони беруть жменю землі з могили греко-католицького єпископа Миколая Чарнецького. Вона дає сили і просвітлення розуму. Під час сесій працівникам кладовища доводиться стежити за тим, щоб могилу остаточно не розкопали.
У Львові чимало підземних ходів, що зберігають похмурі таємниці. Так, в XIX столітті землекопи випадково відрили підземелля, яке здавна перебувало між чоловічим монастирем Бернардинів (нині костел Святого Андрія) і жіночим монастирем кларисок.
Всі, хто відвідують Львів, не проходять повз пам’ятник австрійському письменнику Леопольду Захер-Мазоху, що описав у своїх еротичних творах прояви садо-мазохізму. Письменник народився в Лемберзі (німецька назва Львова) і провів тут перші 12 років життя. Його пам’ятник стоїть біля розкішного Гранд-готелю. Фігура Захер-Мазоха цілком традиційна, якщо не вважати жіночої руки, пустотливо трогающей його ногу. Мабуть, ця ручка символізує таємні бажання. Згідно з місцевим повір’ям, потрібно сунути руку в кишеню бронзового Леопольда, намацати там те, що там є, і загадати бажання. Неподалік розташоване Мазох-кафе. Офіціантка може хльоснути вас батогом, навіть якщо ви не відчуваєте ніякої схильності до мазохізму: нічого не поробиш – традиція! Назви страв теж в тему: суп-крем «Не прискорюй фінал» або морозиво «Тепер можна і полизати».
Є у Львові одна будівля, мимоволі притягує цікаві погляди: «Лабораторія паранормальних явищ». Виявляється, працівники цієї лабораторії можуть зняти пристріт і порчу, зробити магічне заклинання грошових купюр на матеріальне благополуччя, прибрати вінець безшлюбності. Правда, послуги ці коштують недешево. Зате працює не яка-небудь ворожка, а ціла лабораторія!
Якщо ви потрапили на Галицький або Привокзальний ринок, не підете звідти без сала і кров’яної ковбаси – кров’янки. Це не просто сало і не просто ковбаса – це пісня!