Цистоцеле – це чисто жіноча хвороба, характеризирующаяся зміщенням сечового міхура вниз, у піхві. Причиною стає зниження тонусу м’язово-зв’язкового апарату, розтягнення підтримуючої стінки в області тазового дна. Цистоцеле може спостерігатися після природних пологів, підняття тягарів, при хронічних запорах, сильному кашлі або у вікових пацієнток.
Пролапс сечового міхура призводить до постійного дискомфорту, проблем із сечовипусканням, зниження якості статевого життя. В цілях діагностики застосовуються ультразвукове дослідження, магнітно-резонансна томографія, рентгенограма, цистоскопія, аналіз сечі і крові, в запущених випадках захворювання видно при первинному огляді у гінеколога. Терапія включає консервативні та оперативні методи, вибір яких залежить від стадії патології та індивідуальних особливостей пацієнтки.
Що таке цистоцеле?
Сечовий міхур по мірі заповнення змінює форму і вагу. За його підтримання відповідають тазові м’язи і перегородки між ним і піхвою. По мірі зменшення м’язів і зв’язок відбувається їх розтягування, а при тиску на них внутрішніх органів – поступове опущення сечового міхура разом з передньою стінкою статевих органів. Цей процес часто супроводжується випинанням частини внутрипузырьного відділу сечоводу, званим уретероцеле. Також для нього характерне зміщення матки в бік піхви, випадання уретри і прямої кишки.
Захворювання у міжнародній класифікації отримало код за МКХ-10 N81.1, і відноситься до групи незапальних хвороб жіночих статевих органів, які характризуются їх випаданням. При цьому гінеколог може виявити патологію при огляді, а уролог буде робити призначення при зверненні до нього через проблеми з сечостатевої системою.
Етіологія
Існує ряд причин, за якими може спостерігатися зсув сечового міхура:
- після багаторазових важких пологів природним шляхом відбувається розтягнення та перенапруження тазових м’язів,
- малорухливий спосіб життя, надлишкова маса тіла може призвести до порушення тонусу і зміни анатомічного розташування органів,
- підняття тягарів може викликати розтягнення зв’язок,
- патологія розвивається і при наявності генетичної схильності до ослаблення м’язів тазової області, що з віком тільки посилюється,
- при проблемах з дефекацією необхідні часті потуги, що призводить до перенапруження внутрішніх сечостатевих органів,
- частий сильний кашель також викликає напруження органів,
- у період менопаузи відбувається зниження гормону естрогену, який відповідає за м’язовий тонус в жіночому організмі,
- кіста, пухлинне новоутворення в області малого тазу при розвитку здатні придавлювати сечовий міхур, витісняючи його з анатомічно правильного місця,
- астенія, хронічна втома призводять до порушення функціонування всіх органів,
- місце розташування органів змінюється внаслідок видалення матки, неправильного використання засобів контрацепції,
- внаслідок варикозного розширення вен в області тазу відбувається порушення кровообігу, тромбоутворення, що призводить до зниження тонусу тканин.
Також опущення сечового міхура може виникнути при порушенні функціонування інших органів сечостатевої системи, дегенеративних змінах сполучних тканин, хронічних захворюваннях, що підвищують внутрішньочеревний тиск.
Клінічна картина
Зароджується цистоцеле безсимптомно, і лише по мірі розвитку виникає відчуття дискомфорту. З часом, при передавливанип сечоводів і випинанні сечового міхура, ці прояви наростають, і можуть виникати:
- неприємні відчуття під час статевих стосунків,
- часті випорожнення,
- хворобливі, переривчасті сечовипускання,
- нетримання сечі,
- відчуття наповненості міхура,
- тяжкість під час фізичних навантажень,
- біль, що віддає у поперек, пах, низ живота,
- інфекційні патології органів сечостатевої системи,
- випадання органів з статевої щілини є ознакою запущеної хвороби.
При крайній мірі прогресування патології випадання можна виявити візуально або на дотик. Неприємні відчуття значно посилюються, з’являється постійне відчуття чужорідного тіла. Якщо ж опущення сечового міхура супроводжується запальними процесами, можуть спостерігатися специфічні симптоми – підвищення температури тіла, погіршення загального самопочуття.
Стадії розвитку
Симптоматика залежить від стадії опущення сечового міхура:
- Перша – практично не виявляє себе, зміщення органів під час огляду у гінеколога можна помітити тільки при потугах, проведенні ультразвукового дослідження або МРТ малого тазу.
- Друга – виявляється при огляді легше, без сильних потуг з боку пацієнтки. При цьому передня піхвова перегородка злегка опущена і не виходить за межі статевих губ.
- Третя – протікає важко, характеризується опущенням сечового міхура з випинанням перегородки піхви за межі статевих губ навіть у розслабленому стані.
- Четверта – відрізняється повним випаданням сечового міхура з статевої щілини і надмірним опущенням передньої стінки вагіни. Такий процес проявляється в стані спокою і не є нормою, так як при сильному випинанні органу назовні підвищується ризик розвитку інфекційних ускладнень.
Саме від того, наскільки відбулося випинання органів, і залежить методи подальшої терапії пацієнтки.
Діагностика
Діагностувати випинання сечового міхура в більшості випадків вдається за результатами гінекологічного огляду. При регулярному відвідуванні лікаря знижується ризик прогресування захворювання та розвитку ускладнень. В цілях діагностики також можуть бути запропоновані такі види досліджень:
- огляд у положенні стоячи і лежачи на предмет випинання органів із статевих щілин,
- збір анамнезу – дозволяє визначити приблизні терміни розвитку патології,
- УЗД і МРТ тазових органів для визначення їх місця розташування,
- урофлоуметрія – показує швидкість сечовипускання, а динаміка відходження урини – визначає наявність проблем з випорожненнями,
- рентгенологічне дослідження з контрастуванням – показує першопричину опущення органів, підтверджує діагноз,
- цитоскопия з допомогою ендоскопа – дає уявлення про патології внутрішньої поверхні сечового міхура при підозрах на супутні захворювання,
- для виявлення інфекцій та інших порушень досліджують загальні аналізи сечі і крові, пробу за Нечипоренком, проводять бактеріологічне дослідження.
Для призначення ефективного лікування можуть використовуватися і інші діагностичні інструменти, які дадуть повну картину перебігу патології.
Загальні правила і методи лікування
Терапевтичні дії будуть повністю залежати від стадії захворювання та наявності супутніх порушень. Невеликі грижі не вимагають прийому ліків та інших видів втручання, а для попередження їх розвитку необхідно зміцнити м’язи. З цією метою найчастіше призначаються комплекс вправ Кегеля.
Якщо ж підтримуючі заходи не допомагають або відбулося прогресування хвороби, можуть застосовуватися такі способи лікування:
- установка вагінального песарію, який підтримує сечовий міхур,
- свічки, мазі або таблетки, що містять естроген, підвищують тонус м’язів,
- носіння бандажа, який підтримує органи,
- фізіотерапія лазером, електростимуляцією і іншими методами відновлять м’язовий тонус,
- профілактика інших порушень – запорів, застуди, ожиріння,
- антибіотичні або антисептичні препарати – допоможуть впорається з запальними процесами в організмі.
При опущенні сечового міхура всі терапевтичні дії, починаючи з гімнастики і закінчуючи прийомом препаратів, необхідно здійснювати тільки за призначенням лікаря.
Оперативне втручання
Операція може знадобитися в тому випадку, коли захворювання дає про себе знати неприємними відчуттями і прогресувало до двох останніх стадій. Її метою стає відновлення анатомічно правильного місця розташування сечового міхура та інших органів сечостатевої системи. Застосовуються такі види оперативного втручання:
- пластика з імплантацією синтетичних тканин для підтримки внутрішніх органів,
- аутопластику м’язово-зв’язкового апарату піхви з видаленням зайвих тканин і забезпеченням додаткової підтримки вагіні, дає тимчасовий ефект,
- лапараскопия – установка катетера для зниження тиску на сечовий міхур,
- гістеректомія – маткова ампутація, частіше застосовується при ракових утвореннях,
- відкритий спосіб оперування використовується в крайніх випадках, при важких ускладненнях і супутніх патологій.
Для успішного проведення процедури варто утриматися від прийому деяких препаратів, проводити всі маніпуляції натщесерце.
Прогноз і можливі ускладнення
Перші дві стадії цистоцеле мають сприятливий прогноз лікування пацієнтки, і рідко супроводжуються ускладненнями при дотриманні всіх рекомендацій. При цьому ймовірно повне відновлення розташування органів у найкоротші терміни, що багато в чому залежить від організму жінки.
У разі ж, якщо знадобилося оперування, післяопераційний період займе близько 1,5 місяця. В цей час варто утриматися від навантажень, суворо стежити за своїм здоров’ям, щоб уникнути розвитку інфекції. Серед ускладнень також можуть спостерігатися кровотеча і випадкове пошкодження інших органів. Наявність цих та інших проблем може призвести до збільшення терміну реабілітації та необхідності проходити її в стаціонарних умовах.
Найбільш запущені випадки можуть призвести до втрати працездатності, зниження якості статевого життя.
Несвоєчасне звернення до фахівців для діагностики хвороби веде до порушення виходу урини і її застою в сечоводах, внаслідок чого виникає інтоксикація, інфекція поширюється на нирки, приводячи до порушення їх функціонування.
Заходи профілактики
Для профілактики опущення сечового міхура варто дотримуватися таких рекомендацій:
- регулярно виконувати гімнастичні вправи для зміцнення м’язово-зв’язкового апарату,
- при необхідності і по можливості вибирати щадні методики проведення пологів,
- запобігати і своєчасно лікувати кашель, хвороби ШКТ,
- правильно розподіляти навантаження при заняттях спортом, роботі з важкими предметами,
- уникати різких стрибків ваги, стежити за масою тіла.
При цьому для зниження неприємних відчуттів, зняття слабких запалень можливо застосування народних засобів, але вже прогресуючу хворобу вони не вилікують. Тому головним способом профілактики стане своєчасне звернення до лікаря і виявлення проблеми.