Аутоімунна патологія, яка виникає при проникненні та розвитку в організмі хвороботворних бактерій – хламідій, називається хламідійний артрит. Захворювання частіше діагностується у молодих людей, що перебувають на піку сексуальної активності, у віці від 20 до 45 років. Основний спосіб зараження – від одного сексуального партнера до іншого.
Симптоматика найбільш виражена у чоловіків, жінки, згідно зі статистикою, найчастіше стають носіями небезпечної хвороби без яскраво виражених проявів. Діагностують проблему за допомогою лабораторних аналізів та інструментальних маніпуляцій. Лікування призначається виключно лікарем строго індивідуально для кожного пацієнта. Схема терапії складається відповідно з клінічною картиною хвороби і її проявами.
Класифікація
Хвороба класифікують по безлічі ознак. Все залежить від перебігу хвороби, наявності тих чи інших симптомів, або відсутність ознак, а також можливості активного руху або втрати рухливості суглобів.
Характер перебігу недуги може ділити патологію на кілька типів:
- Гостра (турбує пацієнта не більше пари місяців після чого настає ремісія).
- Затяжна (тривалість 6 місяців).
- Хронічна (тривалістю більше півроку може повторитися, незважаючи на проведену терапію та лікування).
- Рецидивуюча (виникає неодноразово після проведення терапії та одужання).
Найчастіше пацієнти звертаються до фахівців з гострою формою хламидийного артриту, коли симптоматика найбільш виражена.
Вираженість запалення може ділити хвороба на 4 типи:
- З низькою активністю (прояви патології в цьому випадку мінімальні або зовсім не помітні).
- З середньою активністю (симптоматика виражена досить для визначення хвороби).
- Високоактивний (симптоми, загальні і місцеві яскраво проявляються).
- В стадії ремісії (клінічні прояви повністю відсутні).
Також поділяють хламідійний артрит за збереження рухової активності. У деяких випадках існують серйозні порушення в професійній активності або зовсім неможливість здійснювати будь-які рухи, а іноді симптоми проявляються лише в стадії загострення і не доставляють пацієнтові занепокоєння під час ремісії захворювання. При запущених станах хвороби рухова активність поступово скорочується.
Причини і механізм розвитку
Генез цього виду артриту досить незвичайний. Розвиток захворювання не означає, що патогенна мікрофлора проникла в суглоби і вразила їх. Швидше патологія відноситься до так званих «стерильним» артритів, коли природа виникнення хвороби набагато складніше.
Імунна система нерідко сприймає власні клітини як загрозу і починає з ними боротися. Випадок з хламідійним артритом якраз належить до таких. Рецептори оболонки збудників і на поверхні суглобів вкрай схожі за складом, тому організм сприймає їх як шкідників. Захисні сили вступають у боротьбу з власними клітинами, завдаючи серйозної шкоди здоров’ю.
Шкідливі бактерії відіграють роль лише пускового механізму, а далі імунна система запускає аутоімунні процеси. Антигени вступають у взаємозв’язок з антитілами, створюючи цілі комплекси, які ушкоджують тканини суглобів, з часом руйнуючи їх.
У механізмі розвитку патології можна виділити дві головні стадії:
- інфекційно-токсична (період потрапляння патогенів в організм і знайомство з ними імунної системи),
- аутоімунна (на цьому ступені відбувається утворення аутоантитіл, які ушкоджують тканини суглоба, сприяючи розвитку артриту).
Хламідійний артрит спостерігається у 4% людей, носіїв даного виду патогенної мікрофлори.
Навіть за умови якісної терапії хламідіозу та повного його одужання, відсутність симптомів, артрит вимагає власного комплексу терапевтичних дій. Впоратися з проблемою зможе тільки лікар, який призначає схему лікування виходячи з індивідуальних особливостей хворого.
Терапія повинна проводитися в комплексі, коли пригнічуються не тільки симптоми хламидийного артриту, але і самі бактерії, які стали спусковим механізмом для розвитку аутоімунного захворювання. Саме тому процес лікування буває досить тривалим і часто повторюється кілька разів після невеликої перерви.
Чому розвивається у дітей?
Новонароджені можуть заразитися хламідіями ще під час перебування в утробі матері або в момент проходження родових шляхів. У першому разі захворювання протікає гостро і важко, картина схожа з плином енцефаліту, пневмонії або сепсису. Симптоми яскраво виражені і наслідки можуть бути дуже серйозними.
У другому випадку симптоматика менш виражена, але такі діти часто страждають від кон’юнктивітів і вульвовагинитов. Проблеми з очима проявляються у вигляді рясного сльозотечі, помутнінні оболонки ока, запаленні.
Вульвовагініт протікає в більшості випадків безсимптомно або присутні невеликі виділення. При взяття зіскрібка в матеріалі виявляються хламідії.
В обох ситуаціях потрібне спеціальне лікування і консультація лікаря. Терапію треба починати негайно. В іншому випадку наявні патогенні мікроорганізми можуть спровокувати розвиток хламидийного артриту, впоратися з яким буде значно важче.
Все про симптоми
Симптоматика артриту, зумовленого хламідіями, діагностується вже після того, як зникли прояви інших хвороб, викликаних цим видом патогенної мікрофлори. Як правило, це відбувається через місяць після лікування кон’юнктивіту, уретриту, простатиту та інших патологій.
В першу чергу відбувається ураження кистей рук. Хворий може скаржитися на скутість рухів і біль у суглобах і сухожиллях. Часто виявляється також зміни кольору шкірних покривів, кисті рук стають гарячими, спостерігається припухлість, болючість при натисканні.
Крім цього, у пацієнта спостерігається загальний занепад сил, погіршення стану, може піднятися температура тіла і з’явиться озноб, збільшуються лімфовузли. Біль з’являється при перевтомі або вчинення будь-яких звичних дій, які раніше не доставляли незручності.
Несвоєчасне лікування і занедбаність стану небезпечно різними ускладненнями, зокрема деформацією суглобів, інфільтрацією тканин та іншими серйозними процесами. Патологія здатна вражати різні суглоби пацієнта і розвиватися за відсутності належної уваги і терапії.
Хвороба вразити один або кілька рухомих зчленувань одночасно. При порушенні роботи одного суглоба патологія називається моноартрит. Якщо захворюванням пошкоджує 2-3 зчленування, в медичній практиці прийнято називати такий стан олігоартритом. При множині, більше трьох суглобів, ураження, хвороба іменують поліартрит.
Діагностика
Діагностичні заходи включають в себе ряд лабораторних та інструментальних досліджень, що визначають не тільки наявність хламідій у матеріалі, взятому у пацієнта (зішкріб зі слизових, кров), але і здатні розпізнати ступінь ураження суглобів. Зокрема для підтвердження хламідійної інфекції використовуються наступні методи діагностики:
- аналіз сечі (загальний і біохімічний для визначення наявності патогенних мікроорганізмів в клітинах крові),
- бактеріоскопія (дослідження матеріалу, отриманого методом зіскрібка з статевих шляхів або пункції з запаленого суглоба, під мікроскопом),
- ПЛР-діагностика (зіскрібка або пункції),
- аналіз для визначення антитіл до антигенів.
Існує також ряд методів, які здатні підтвердити запальний процес у суглобі:
- рентгенографічне дослідження у двох проекціях,
- УЗД-дослідження,
- МРТ (при наявності показань лікаря).
Інструментальні методики дозволяють розпізнати деформації і ураження суглобів, щоб вжити відповідні заходи. Всі аналізи та дослідження призначаються виключно лікарем, у відповідності з індивідуальними особливостями пацієнта.
Лікування
Хламідії розташовуються всередині клітин, тому на них вкрай складно впливати препаратами.
Терапія повинна бути тривалою і комплексної, впливає не тільки на місце запалення, але і на вогнище інфекції в урогенітальної системи. Антибіотики приймають по строго затвердженої доктором схемою, не менше місяця.
Одночасно з усуненням симптомів хламидийного артриту необхідно боротися з результатами життєдіяльності патогенної мікрофлори в урогенітальної області. Це першорядна задача, погасити вогнище запалення, так як бактерії, проникаючи в організм при статевому контакті, токсично вражають суглоби, викликаючи запальні процеси. Ліки вибираються з групи тетрациклінів (Доксициклін) та антибактеріальної групи макролідів (Азитроміцин, Кларитромициг).
За умови, що лікування антибіотиками буде проводитися тривало, потрібно врахувати це при складанні схеми, включивши препарати від дисбактеріозу і підтримують біодобавки, вітамінні комплекси. Одночасну терапію рекомендується проводити і у статевого партнера, навіть якщо у нього відсутні симптоми хламідіозу. На час прийому ліків краще утриматися від статевих зв’язків.
Не варто використовувати в лікуванні препарати груп пеніцилінів і цефалоспоринів (Флемоксин, Амоксицилін, Цефтріаксон). Під впливом даного виду медикаментів хламідії перетворюються в стійкі форми, на які буде складно впливати надалі.
Для зняття симптомів запального процесу використовують засоби з групи нестероїдних протизапальних речовин (Німесулід, Диклофенак, Вольтарен, Індометацин). Їх застосовують в різних формах, всередину таблетками, свічками, або місцево, у формі гелів і мазей. Вони знімають воспалеиние, набряк, біль, сприяють відновленню тканини і зниження температури тіла. Місцеві засоби рекомендується використовувати для фізіопроцедур.
Для купірування аутоімунних процесів в організмі застосовуються речовини з групи імунодепресантів (Сульфасалазин, Метотрексат). Як загальнозміцнюючих засобів використовують трави (ромашка, календула, шавлія). Вони не тільки дозволяють зняти ознаки запального процесу, але і сприяють загальному зміцненню організму, на який руйнівно впливають препарати.
Обов’язковими стають процедури масажу і фізіотерапія. Вони спрямовані на відновлення рухливості суглобів, зняття больового синдрому та попередження деформацій.
Фізичні вправи проводяться регулярно, не рекомендується пропускати жодного сеансу.
Перемогти хворобу досить складно і одним курсом тут не обійтися. Як правило, лікарі призначають схему лікування з повторенням через тиждень після завершення останнього сеансу. Для хворих з гострою інфекцією доведеться пройти курс терапії 1-3 рази, для хронічних хворих – 7-8 разів.
Ускладнення
Захворювання досить швидко піддається терапії, але при цьому хвороботворні мікроорганізми володіють декількома стадіями циклу життя.
При гострому перебігу патології стандартний курс триває 30-60 днів. Після цього пацієнтові належить тижнева пауза, а потім знову повторюється схема лікування. Зазвичай двох-трьох курсів вистачає, щоб позбутися від збудників хвороби в організмі. При хронічній патології доведеться пройти курс не менше 7-8 разів.
Однак, навіть при суворому дотриманні рекомендацій лікуючого лікаря, ніхто не дає гарантії того, що рецидиву хвороби не відбудеться. Теж відбувається при відхиленні від курсу – лікар не гарантує повного лікування від хламидийного артриту.
При відсутності негайного і правильного лікування можуть розвинутися ускладнення. Частіше страждають нирки, легені, серце і зорові органи. З’являється загальна слабкість та нездужання, розвиваються захворювання урогенітального характеру, так як бактерії в першу чергу потрапляють в сечостатеву систему, де починають свою руйнівну діяльність. Саме тому при перших симптомах хвороби необхідно звертатися до відповідного лікаря чи дільничного терапевта.
Профілактика
Єдиним способом профілактики хламидийного артриту є недопущення зараження цими хвороботворними мікроорганізмами. В цілях безпеки до вибору статевих партнерів необхідно підходити ретельно, уникати хаотичних і незахищених статевих контактів. Використання бар’єрного методу контрацепції в рази збільшує шанси на здоров’я пацієнта.