Кизильник блискучий ‒ найкраща культура для живоплоту

Рослина з яскравою, блискучою листям, яка до осені заграє всіма відтінками червоного і помаранчевого, а на початку літа суцільно покрита намистинками ніжних квітів ‒ справжня знахідка для живоплоту. Краса, невибагливість і практичність чудово поєднуються в одній рослині.

Кизильник блискучий ‒ листопадний чагарник з сімейства розоцвітих. Вибираючи його для посадки, варто знати, що з плодовим кизилом його об’єднує тільки назва. Ягоди кизильника хоч і їстівні, але не представляють особливої харчової цінності і майже не мають смаку. Цінують чагарник не за це. Його висока декоративність, стійкість до будь-якого клімату і здатність рости на одному місці понад 50 років забезпечують незмінну популярність у ландшафтних дизайнерів і садівників, при озелененні будь-яких територій.

Зміст

  • 1. Ботанічний опис кизильника блискучого
  • 2. Як розмножити кизильник?
    • 2.1. Насінням
    • 2.2. Живцями
    • 2.3. Відведеннями
    • 2.4. Діленням куща
  • 3. Правила і схеми посадки
  • 4. Догляд за кизильником блискучим
  • 5. Правила обрізки зеленої огорожі

1 Ботанічний опис кизильника блискучого

Кизильник блискучий латинською мовою носить назву Cotoneaster lucidus, що дослівно означає «схожий на айву». У різних мовах цей вид рослини порівнюється з абсолютно різними садовими культурами. Насправді чагарник веде своє походження з лісів Східної Сибіру, де найчастіше зустрічається як одиночна рослина, зарості утворює рідко.

Витривалість до клімату і невибагливість до грунту зберегли і культурні нащадки дикорослого кизильника. У міських умовах кущ проявляє вражаючу стійкість до пилу і вихлопних газів. Його густа листя в живоплотах здатна не тільки візуально розділяти простір. Виростаючи до 2 метрів у висоту, зелений бар’єр відфільтровує велику частину загазованості й пилу від доріг. Тому культура частіше інших застосовується в декоруванні громадських парків, садів, бульварів і приватних володінь.

Кизильник блискучий ‒ найкраща культура для живоплоту

Ботанічний опис кизильника:

  • 1. Листя у рослини прості, овальні із загостреним кінчиком. Досягають розміру не більше 5 см, мають темним, насичено-зеленим кольором. Глянсова поверхня листкової пластини дала чагарнику його ім’я і є одним з відмінностей серед споріднених сортів.
  • 2. Цвітіння починається в кінці травня і триває близько місяця. Квітки дрібні, рожеві, зібрані в пухкі суцвіття щиток.
  • 3. Плоди невеликого діаметра, світло-зелені на початку розвитку і майже чорні до осені. Ягоди дозрівають у вересні і опадають з гілок до настання зими.
  • 4. Стебла пряморослі, схильні до сильного розгалуження при обрізанні. Ріст пагонів повільний, тільки до 4-5 році кущ може досягти 1,5-2 метрів у висоту.
  • Рослина добре пристосоване до клімату середньої смуги, виносить затінення і морози. Кизильник має масу переваг для посадки у вигляді живоплоту. З недоліків садівники відзначають тільки схильність до грибкових захворювань у вологому кліматі і необхідність уважного догляду за саджанцями у перші два роки.

    Рекомендуємо

    2 Як розмножити кизильник?

    Вважається, що кизильник блискучий розмножити непросто, але існує кілька способів: насіннєвий, живцюванням, відводками і готовими саджанцями. Кожен може вибрати метод, який задовольнить по складності, витраченому часу і доступності в різних ситуаціях.

    2.1 Насінням

    Самий копіткий і трудомісткий спосіб. Але саме таким методом можна отримати максимальну кількість рослин з мінімальної кількості матеріалу, створити живопліт бажаного розміру і протяжності. Насіннєвий спосіб виручає при псуванні частини дорослих посадок. Він дає можливість замінити загиблі примірники ідентичними за сортових якостей.

    Кизильник блискучий ‒ найкраща культура для живоплоту

    Складність виникає з двох причин: мала схожість насіння (близько 50%) і тривалість проростання навіть якісних примірників. Для вирішення цих проблем існує кілька прийомів:

    • стратифікація насіння відразу після їх збирання в жовтні: в підвалі або холодильнику зберігають посадковий матеріал до наступної осені;
    • якщо активувати насіння, зануривши їх на 20 хвилин в сірчану кислоту, то термін стратифікації можна скоротити до 1 місяця;
    • перед посівом сортують матеріал, занурюючи його в теплу воду, ‒ порожні коробочки спливають і їх відразу відбраковують;
    • заглиблюють насіння в грунт до 4 см, витримуючи відстань між рядами не менше 15 див.

    Висівають насіння відразу у відкритий ґрунт, поливають і мульчують на зиму. Вплинути на терміни проростання розсади за допомогою догляду неможливо, потрібно просто почекати. Частину насіння дасть сходи навесні, деяка кількість проявиться в наступному сезоні. Через поганий схожості рекомендують садити насіння з великим запасом. У перший рік кизильник дає один пагін до 30 см у висоту. Гілкуватися кущ почне на другий рік життя, а зацвіте у віці 4 років.

    2.2 Живцями

    Вегетативні способи дають більш прогнозований результат. Для розмноження живцюванням можна заготовлювати як зелені, так і здерев’янілі пагони. Нарізають гілки на ділянки по 15 см, важливо стежити за тим, щоб на кожній було не менше 3 нирок (2 міжвузля).

    Кизильник блискучий ‒ найкраща культура для живоплоту

    Зелені живці заготовляють в липні. Посадковий матеріал витримують у стимуляторі росту кілька годин. Субстрат для вкорінення стебел готують з рівних частин дерну, перегною і піску. У вологий грунт живці поглиблюють на 5 см, укладаючи їх під кутом 45°. Для кращої приживлюваності слід створити ефект парника: накрити ящики плівкою або кожна рослина прозорою ємністю.

    При такій агротехніці до осені отримують паростки з добре розвиненою кореневою системою. Їх висаджують на постійне місце і обов’язково вкривають на зиму.

    Здерев’янілі живці нарізають з кущів після перших морозів. Пагони засипають піском і зберігають у сухому, прохолодному приміщенні до весни. З настанням тепла, висаджують стебла в субстрат. Виносять вкорінений матеріал у відкритий грунт восени, повторюючи всю описану процедуру.

    «Міні-парник під плівкою слід регулярно перевіряти, провітрювати і при необхідності зволожувати грунт. Інакше живці можуть зіпрівати або пересохнути.

    2.3 Відведеннями

    Найпростішим вважається спосіб отримання розсади відводками. На дорослому кущі вибирають молоду гілку, яка легко пригинається до землі, і фіксують її у поверхні грунту саморобної скобою. Нижню частину пагона, що стикається з грунтом, можна трохи надрізати (тільки шар кори) або подряпати для посилення коренеутворення.

    Місце пришпиливания засипають горбком з родючого ґрунту. Наступної весни укорінений саджанець можна відрізати від материнської рослини і пересаджувати на постійне місце.

    Кизильник блискучий ‒ найкраща культура для живоплоту

    2.4 Діленням куща

    Дорослі, сильні рослини можна розмножувати, розділивши на декілька частин. Отримані деленко не вимагають попереднього вкорінення і можуть бути висаджені відразу на потрібне місце в саду. Процедура проходить вдало ранньою весною, до розпускання бруньок, і восени після опадання листя.

    Якщо потрібно пересадити доросле рослина цілком, слідують тим же правилом за термінами. Перенесений влітку на нове місце кизильник буде довго хворіти і може зовсім зачахнути. Коріння розвиненого куща слід викопувати на глибину не менше 50 см

    3 Правила і схеми посадки

    Кизильник росте в тіні і на сонці. Але щоб домогтися найбільшої декоративності і посиленого росту, вибирають все ж добре освітлені ділянки. То ж справедливо і для якості грунту. Кущ приживеться на будь-якому грунті, але максимально покаже свої можливості, якщо правильно заповнити посадкову яму і регулярно підживлювати рослину. Важливим критерієм при виборі місця для кущів є також відсутність холодних протягів і глибоке залягання ґрунтових вод.

    Терміни робіт визначає тип кореневої системи саджанця. При відкритих коренях найкращий час настає рано навесні або пізно восени. Розсада в ємностях дозволяє проводити роботи в будь-який час. Головне, щоб рослина встигла прижитися до морозів.

    Кілька типових схем для висадки кизильника блискучого:

  • 1. Для високої й тонкої огорожі формують один ряд. Для посадки замість ям можна використовувати суцільну траншею. На одному погонному метрі в результаті повинно рости не менше трьох рослин.
  • 2. Для низької та об’ємної огорожі саджанці розташовують у шаховому порядку, на відстані близько 50 см в ряду. Краще всього показують себе дворядкові насадження, оскільки рослини не затінюють і не пригнічують один одного.
  • 3. Для формування садових скульптур або великих форм (наприклад, кулястих або трапецієподібних) кизильник можна посадити групами по 3-4 куща.
  • Кизильник блискучий ‒ найкраща культура для живоплоту

    Для нормального розвитку рослин при розмітці ділянки для огорожі від високих насаджень і будівель відступають на 0,5 метра. Основні етапи посадки кизильника не сильно відрізняються від того ж процесу для інших чагарників:

    • посадочна яма або траншея в глибину влаштовується близько 70 см;
    • 20 см на самому дні обов’язково заповнюють дренажними матеріалами (гравієм, битою цеглою, керамзитом);
    • кращий склад для заповнення ями: 1 частина торфу і по 2 частини піску і родючого грунту;
    • вапнують грунтосуміш виходячи з норми в 300 г вапна на одну рослину.

    Вносити добрива в субстрат не потрібно. Встановивши саджанець в центрі і засипав яму землею, лунки добре поливають. Для кращого дихання коренів, пухкості верхнього шару і заощадження вологи грунт рекомендують замульчувати доступними органічними матеріалами (торф, тирса, трава, солома).

    4 Догляд за кизильником блискучим

    Рослина дуже невибаглива і не вимагає особливих прийомів при вирощуванні. Молоді посадки слід регулярно поливати, розпушувати і видаляти навколо бур’янисту траву. Формувати крону починають на 2 рік.

    Дорослі кущі потребують зволоженні тільки при стійкій посухи. У такі періоди досить декількох рясних поливів із проміжком у тиждень. В жарку погоду і при сильному забрудненні листя застосовують дощування. Обливши живопліт водою зі шланга, можна змити пил і повернути листю яскравий колір і здоровий блиск.

    Якщо ж сезон дуже дощовий, потрібно стежити за здоров’ям рослин більш пильно. Від надлишку вологи кизильник може отримати грибкове ураження, тоді потрібно обприскування фунгіцидами. При появі шкідників (попелиці, кліщів) посадки обробляють системними інсектицидами.

    Кизильник блискучий ‒ найкраща культура для живоплоту

    Підживлення для кизильника блискучого застосовують, якщо потрібно посилити ріст пагонів. З таким завданням справляються азотні добрива. Це можуть бути мінеральні готові суміші або органіка (перепрілий гній, пташиний послід), внесена під перекопування. Перед цвітінням корисно підтримати кущі калійними та фосфорними сполуками.

    Варто припиняти будь-які азотні підживлення з другої половини літа. Інакше посилене розвиток зеленої маси не дасть кущах вчасно підготуватися до зими і велика частина приросту може вимерзнути.

    Дорослі декоративні насадження з кизильника зазвичай не потребують додаткового захисту від морозу. Молоді рослини першого ‒ другого року обов’язково вкривають на зиму листям, ялиновим гіллям, а під час снігопадів підгортають, створюючи високі кучугури. Поки гілки володіють достатньою гнучкістю, їх можна укладати на землю і приховувати будь-яким доступним способом, якщо очікуються морози надзвичайно сильні. Зайве утеплення при помірної зими може призвести до випрівання саджанців. Особливо небезпечна така ситуація при підвищеній вологості грунту.

    5 Правила обрізки зеленої огорожі

    Приріст гілок у рослини відбувається порівняно повільно, надавати форму кущах необхідно всього 2 рази в рік. Кілька правил для стрижки кизильника блискучого:

  • 1. Обрізку проводять добре заточеним кущорізом або спеціальними ножицями.
  • 2. Формувати починають рослини, які досягли 60 см у висоту (на 2 рік вегетації).
  • 3. Навесні проводять санітарну обрізку, видаляючи пошкоджені і загущають пагони. Видаляють верхівки, що посилить розгалуження.
  • 4. Молоді стебла не вкорочують більше ніж на третину.
  • 5. Щорічно висоту огорожі збільшують на 5-10 см, в залежності від сили приросту.
  • Рівні поверхні вистригають, орієнтуючись на натягнутий шнур. Складні контури формують за допомогою шаблонів з дерев’яних брусків або дощок, які встановлюють безпосередньо навколо кущів і обстригають по периметру.

    Формування живоплоту може здаватися дуже трудомістким заняттям, доступним лише для професійних садівників. Але це тільки на перший погляд. Творчий процес сам по собі приносить масу задоволення і може надихнути на створення цікавих і незвичайних садових об’єктів. Кизильник блискучий підходить для таких експериментів як не можна краще. Ця культура завжди вдячно відгукується на обрізку і мінімальний догляд. Навіть в простих формах рослина виглядає яскраво і свіжо з ранньої весни до заморозків.