Прабатьком сучасної помаранчевої моркви була дика вишня культура, іменована “скорционера” або “чорний корінь”. Її навіть сьогодні можна зустріти на лугах, в степах і гірських місцевостях по всій території Європейського континенту. Незважаючи на це чорна морква дивина для європейського жителя, зате норма для турків, індусів, китайців і американців. Екзотичний коренеплід володіє незвичайним смаком, кольором і багатим вітамінно-мінеральним складом, її включають в дієтичне меню і вживають в свіжому вигляді.
Зміст
- 1. Характеристика екзотичного коренеплоду
- 1.1. Зовнішнє опис
- 1.2. Хімічний склад і корисні властивості
- 2. Різновиди і популярні сорти
- 3. Особливості вирощування
1 Характеристика екзотичного коренеплоду
Чорна морква (скорционера) належить до сімейства Айстрових і є многолетником, але в основному її вирощують два роки. У перший, після посіву, вона дає гарні врожаї, а на наступний сезон – насіння, придатні для використання. Рідний територією вважається південна частина Європи і Азії, але коренеплід досить поширений по світу, тому зустріти його можна скрізь.
Незвичайний овоч знайомий ще з XVI століття і задовго до того його подавали до столу Олександра Македонського як справжній делікатес і високо цінували за цілющі властивості. І це не дивно, адже морква володіє специфічним смаком — дикі сорти гіркі, іноді пекучі, нагадують редьку. А мінеральний склад ставить плід в один ряд з квасолею і соєю.
Рекомендуємо
- Коли збирати моркву і буряк з грядки на зберігання
- Як садити моркву, щоб не проріджувати – підготовка насіння і правильна посадка у відкритий грунт
- Чорна смородина на зиму – прості рецепти заготовок
1.1 Зовнішнє опис
Трав’яниста рослина зовні дуже схоже зі звичною нам помаранчевої морквою, принаймні формою. Коренеплід досягає довжини 15-30 см, в діаметрі 44 мм, а у вазі 100-200 грам. Форма конусоподібна, витягнута з гострим кінчиком, на поверхні є очі і короткі корінці, але головна відмінність – темно-фіолетовий або чорний колір. М’якоть однотонна фіолетова або жовта, забарвлення коригує сорт і різновид.
Стебла рослини їстівні і широко використовуються в західній кулінарії, їх додають у салати. Темно-зелені листки досягають висоти 70 см і пишно кущаться над землею, за формою бувають яйцевидні або ланцетні. На другий рік після посіву коренеплід викидає стрілки з дрібними бутонами, зацвітає яскравим жовтим відтінком в середині травня і виділяють ніжний аромат ванілі.
Перед вживанням чорної моркви в свіжому вигляді коренеплоди замочують у солоній воді, так позбавляються від гіркоти в смаку.
1.2 Хімічний склад і корисні властивості
Окультурені види сильно відрізняються від диких за складом і смаковими якостями, вони більш ніжні, соковиті і корисні. З плодів готують різні страви, використовують у свіжому вигляді та консервації, додають у салати, запікають, смажать, варять. Чорна морква використовується навіть у приготуванні дитячого харчування.
Сік чорної моркви в давні часи використовували як протиотруту при укусах змій.
До складу коренеплоду входять безліч корисних компонентів, що несуть користь для людського організму:
- Фосфор.
- Залізо.
- Мідь.
- Цинк.
- Калій.
- Пектини.
- Інулін – природний полісахарид, поліпшує обмін речовин.
А також великий запас вітамінів групи В, С, А, РР, Е, аскорбінова кислота, клітковина. За складом чорний корінь не поступається знаменитому помаранчевому родичу і топінамбуру. Його користь видно в усьому:
- Поліпшується апетит.
- Знижується тиск.
- Нормалізуються обмінні функції організму.
- Зміцнюється зір.
- Протистоїть вірусів, інфекцій, запальних процесів, недокрів’я, ожиріння і авітамінозу.
- Входить в дієтичне меню для діабетиків і худнуть.
Чорну моркву рекомендується вживати діабетикам за рахунок вмісту інуліну.
2 Різновиди і популярні сорти
Багатим асортиментом насіння мають турецькі фірми та магазини, вони буквально завалені різноманітними сортами. Але для вітчизняної культивації підходять тільки одиниці, інші воліють тепличне вирощування. Для відкритого грунту в умовах помірного клімату з суворими зимами варто вибирати морозо – і посухостійкі види, які легко перенесуть зимівлю, а навесні випустять пишні квітучі стрілки.
Також знаменитий сорт Циган, містить багато корисного для діабетиків соку, він вирощується у відкритому грунті. А ось для теплиць варто придбати Чорного лицаря або Пурпурного дракона. На чорноплідну морква попит невеликий через малої кількості інформації про нього і гіркоти у смаку, всім звичніше помаранчева різновид, яка приносить рясні урожаї і бажана на будь-якому столі.
3 Особливості вирощування
Для початку культивації підготовляють землю і вибирають ділянку, він повинен бути добре освітлений, але захищений від вітру, тінь взагалі протипоказана. Місце варто очистити від торішнього листя, бур’янів та іншої рослинності, перекопати.
Для пухкості ґрунт змішують з торфом або тирсою.
У кислий грунт додають гашене вапно та перекопують. Перед посадкою насіння вносять калійно-фосфорні добрива.
Для якнайшвидшого зростання і вкорінення насіння замочують на кілька годин, спливли прибирають геть, а решта поміщають на мокру папір або тканину на 2-3 дні, підтримуючи вологість. Через час на посівному матеріалі утворюється крихітний росток, це вірний знак врожайності. Проклюнутые саджанці акуратно висаджують у вологий, прогріту грунт і присипають землею. Оптимальний строк сівби – кінець квітня.
Перші сходи з’являються через 7-10 днів. Чорна морква віддає вологу, тому поливають 2-3 рази в тиждень, виключаючи дощові дні.